Життєві історії

— Все мені в провину поставив, і те, що ми іпотеку взяли, і те, що я дитину захотіла, і те, що він змушений тепер працювати на знос, –

— Чуєш, матір! Чи є хто вдома, га!? — високий чоловік вибрався з-за керма іномарки та, буркнувши собі під ніс щось невдоволено, одразу ж заходився підвертати світлі джинси.

— Ми всі їй твердили: “Зачекай, не рубай з плеча!”, умовляли подумати добре, але куди там! Вперлася, мовляв, за такі копійки хай хтось інший свої нерви псує, —

Ганна Леонідівна з величезними торбами, підійшовши до лавочки біля під’їзду, не втрималася, сіла, хоча й знала, що зараз неминуче почнуться розпитування. Але до квартири мами треба було підніматися

«А я їй давно говорила: Лерочко, так не можна, вийти заміж і відразу дитину в сімʼю – це тільки самий початок, не розслабляйся», – каже Галина Дмитрівна. —

— Невдячні ж ви! — почула Світлана від своїх батьків і лише знизала плечима. Покидаючи з чоловіком та дитям батьківську хату, вона лише гірко усміхнулася: — Думали, що

За вечерею чоловік, не витримавши моїх слізних докорів, емоційно заявив, що його чоловіча роль полягає лише в забезпеченні сім’ї грошима, а все інше його не стосується. Він також