Колишній чоловік кинув мене з маленькою дитиною, доньці тоді ледве виповнився рік. Одного дня зібрав речі і пішов, сказавши, що зустрів іншу.
Це було так несподівано, що я ще рік не могла прийти до тями, у мені було дуже погано. Через два роки я зустріла чоловіка, який допоміг мені, подолати все це.
Зараз у мене чудова сім’я, є син від другого шлюбу, доньці Лесі вже 10 років. У неї з моїм чоловіком прекрасні стосунки, він її любить як рідну, а вона навіть не знає, що це не її рідний батько.
Тоді колишній чоловік із нею не спілкувався, аліменти не платив, і ми вирішили, що вона маленька, його зовсім не пам’ятає, то навіщо їй знати і переживати, що в неї не рідний батько. Все було добре, поки нещодавно не з’явився мій колишній чоловік, щось там у нього не склалося з особистим життям, і він вирішив, що можна повернутися до мене.
Те, що я можу бути заміжня, йому і на думку не спало, навіть навпаки, дуже здивувався цьому. Тепер він почав мене ревнувати, погрожує розповісти доньці, що він її справжній батько, а це чужий дядько.
Я не хочу, щоб Леся переживала через це, прошу його, не псувати мені і дитині життя, адже вона сама пішла від нас. Я намагаюся не показувати йому свого занепокоєння, кажу йому, що це нічого не змінить, якщо навіть дочка і дізнається про все, тоді я їй розповім, як він покинув її маленьку.
Приховати від чоловіка це не вдалося, він бачив, що я постійно засмучена, довелося розповісти правду. Він мене заспокоїв, що в тому, що Леся дізнається правду, нічого страшного немає, вона вже не маленька, зможе зрозуміти, все одно колись доведеться їй про це розповісти.
Але все-таки він вирішив поговорити з моїм колишнім чоловіком, і я навіть не здивувалась, коли той попросив у нас грошей, в обмін на мовчання. Ми відмовили, тепер вирішуємо підготувати доньку та розповісти їй усе самі.
Що це закінчиться, не знаю, але дуже переживаю. Хотілося б дізнатися ще чиюсь думку, як би ви зробили на моєму місці.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…