У мене є дитина, їй 3 роки. Є також колишній чоловік Андрій та коханий чоловік Олег.
Олег мене кохає, навіть дуже кохає. Але спочатку наших стосунків він не зміг прийняти мою дитину, тому й розлучилися (він пішов).
Через два тижні він зрозумів, що без мене не може, повернувся і прийняв дитину. Але він не може прийняти батька дитини, мого колишнього чоловіка і те, що я спілкуюся з ним.
Навіть сам факт існування Андрія його дратує. Моя дитина з деяких причин зараз живе з батьком.
Тато він для доньки найкращий, тут питань немає. І це нормально, що я спілкуюся з ним лише щодо дитини і особисто з ним ніяк не перетинаюсь.
Але у мого коханого чоловіка є параноя. Він мене ревнує, аж до розставання.
Він болісно реагує на те, що мені треба зателефонувати колишньому чоловікові та дізнатися про дитину. У результаті я почала приховувати, що дзвоню йому.
Але він побачив листування з Андрієм, де я кажу, що треба здати гроші в садок і ще кілька негативних повідомлень. Олега це дуже розлютило і він, м’яко кажучи, зі мною знову розлучився.
Сказав, що я його обманюю, і він не терпітиме таке ставлення до нього. Як мені пояснити причину моєї брехні?
Який вихід із ситуації можете підказати мені? Що мені робити, адже перестати спілкуватися з Андрієм я не можу.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…