У мене є дитина, їй 3 роки. Є також колишній чоловік Андрій та коханий чоловік Олег.
Олег мене кохає, навіть дуже кохає. Але спочатку наших стосунків він не зміг прийняти мою дитину, тому й розлучилися (він пішов).
Через два тижні він зрозумів, що без мене не може, повернувся і прийняв дитину. Але він не може прийняти батька дитини, мого колишнього чоловіка і те, що я спілкуюся з ним.
Навіть сам факт існування Андрія його дратує. Моя дитина з деяких причин зараз живе з батьком.
Тато він для доньки найкращий, тут питань немає. І це нормально, що я спілкуюся з ним лише щодо дитини і особисто з ним ніяк не перетинаюсь.
Але у мого коханого чоловіка є параноя. Він мене ревнує, аж до розставання.
Він болісно реагує на те, що мені треба зателефонувати колишньому чоловікові та дізнатися про дитину. У результаті я почала приховувати, що дзвоню йому.
Але він побачив листування з Андрієм, де я кажу, що треба здати гроші в садок і ще кілька негативних повідомлень. Олега це дуже розлютило і він, м’яко кажучи, зі мною знову розлучився.
Сказав, що я його обманюю, і він не терпітиме таке ставлення до нього. Як мені пояснити причину моєї брехні?
Який вихід із ситуації можете підказати мені? Що мені робити, адже перестати спілкуватися з Андрієм я не можу.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…