Вийшла заміж за давно розлученого чоловіка. У нього від першого шлюбу лишився син. Свекруха в тій дитині просто розчиняється. Йому можна все, він найкращий. Вона розповідає про нього всім друзям, сусідам та родичам. Дарує подарунки, хлопчику до речі 12 років.
Навесні у нас із чоловіком народилася донька. Бажана та запланована (з колишньою дружиною у нього був шлюб через появу дитини). Їй було 18 років, а йому 19. На 8-му місяці було весілля.
Свекруха надіслала мені смс до пологового будинку з привітаннями і замовкла (я їй відповіла, подякувала). Через тиждень після виписки свекруха через далеких родичів передала подарунок онучці – упаковку памперсів. Я подякувала, запросила до гостей. Тиша. У 1,5 місяці доньці. Ми з чоловіком самі, без запрошення, поїхали до свекрухи показати онучку. Вона байдуже глянула, і перевела розмову на погану поведінку сина чоловіка від першого шлюбу.
У три місяці вона таки приїхала до нас у гості. Ні, ми живемо не в різних містах, а всього за чотири кілометри одне від одного. Вона знову байдуже подивилася на онучку, розповіла, що син колишньої дружини став поводитися краще і поїхала. Навіщо приїжджати? Не зрозуміло!
Нині доньці 8 місяців. Бабуся більше не з’являлася. Двічі дзвонила за цей час із розповідями про онука від колишньої невістки. Про нашу доньку навіть не питала.
В чому проблема? Донька скоро підросте, ще пів року і треба буде розповідати про родинні зв’язки – бабусю та дідуся. Враховуючи таку участь свекрухи в житті дитини, чи варто розповідати дочці взагалі про таку бабусю чи ні? Чоловік каже: «роби, як знаєш». Він сказав, що його мати завжди була своєрідною жінкою і йому за великим рахунком байдуже, чи донька знатиме таку бабусю.
Я вважаю, що мені неймовірно пощастило: я встигла випурхнути на пенсію ще в п’ятдесят п’ять.…
Розходилися Ілля з Ніною так, що стіни дрижали. Прожили разом майже тридцять років, двох доньок…
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…