Із чоловіком разом живемо 25 років. За ці роки траплялося різне, багато поганого. Чоловіку 52 роки, мені 48.
Він працює, я за станом здоров’я не можу, хоча раніше могла працювати. Чоловік часто каже, що я ніхто, намагається принизити у різний спосіб — обзиває, вказує на мої недоліки, каже, що я товста (важу 60 кг), дурна та скандальна.
Хотілося багато разів поговорити з ним, чому він живе з такою поганою жінкою, як я, у відповідь чую, що він ще не готовий відповісти на це запитання. І так відбувається багато років.
Зі своїми рідними та другом, точно знаю, обговорює мене з усіма подробицями нашого особистого життя, кожне слово. Його шкодують батьки.
Мені це давно не подобається, сама почала зриватися. Іти мені нема куди.
Як бути, я не знаю. Ну все ж таки чоловіки все життя обговорюють своїх дружин з мамою та татом.
Каже, що він хоче спокою, я теж, але стосунки не складаються. Я чоловікові не можу довіритися, він все всім перекаже, серйозні питання теж не обговорюються, тому що в будь-якому випадку він має рацію.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…