Я заміжня. За плечима у мене блискуча кар’єра, яку я покинула пару років тому через перенапруження. Зараз сиджу вдома і не бачу, чим хотіла б займатися.
Цікавить психологія, але це не означає, що я хочу у цій сфері працювати. А більше нічого не цікаво.
Чоловік хоче дітей, а я не хочу витрачати свої ресурси на їхнє виховання, мені немов мало власного часу. Мої особисті потреби не задоволені. Чоловік про це не знає, боюся йому сказати, боюся, що він піде, адже діти йому важливі.
При цьому я сама не особливо хочу з ним бути, кохання та фізичного бажання немає (особливо після того, як моя вагітність сама перервалася два роки тому, було так погано, що я запам’ятала — вагітніти не варто).
Я боюся, що залишусь без грошей з відходом чоловіка, але й жити з ним далі не хочу, не бачу сенсу. Боюся свого інтересу до міцних напоїв і того, що сприймаю їх як ліки проти душевних мук. Але я не даю собі багато та часто пити.
Допоможіть мені зрозуміти, що відбувається. З чого почати, щоб поставити життя на потрібні рейки?
Яна, 35 років
