Я заміжня. За плечима у мене блискуча кар’єра, яку я покинула пару років тому через перенапруження. Зараз сиджу вдома і не бачу, чим хотіла б займатися.
Цікавить психологія, але це не означає, що я хочу у цій сфері працювати. А більше нічого не цікаво.
Чоловік хоче дітей, а я не хочу витрачати свої ресурси на їхнє виховання, мені немов мало власного часу. Мої особисті потреби не задоволені. Чоловік про це не знає, боюся йому сказати, боюся, що він піде, адже діти йому важливі.
При цьому я сама не особливо хочу з ним бути, кохання та фізичного бажання немає (особливо після того, як моя вагітність сама перервалася два роки тому, було так погано, що я запам’ятала — вагітніти не варто).
Я боюся, що залишусь без грошей з відходом чоловіка, але й жити з ним далі не хочу, не бачу сенсу. Боюся свого інтересу до міцних напоїв і того, що сприймаю їх як ліки проти душевних мук. Але я не даю собі багато та часто пити.
Допоможіть мені зрозуміти, що відбувається. З чого почати, щоб поставити життя на потрібні рейки?
Яна, 35 років
Він сказав: «Я ненадовго». І поцілував дружину в щоку так буденно, ніби пів години в…
— Я просто в голові не вкладу, як ти з ним досі живеш. І, головне,…
— Мамо, Богдан з нами їхати не хоче. На кухні пахло печеною картопелько з свіжим…
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…