Чоловік моєї мами – альфонс. Він заробляє 10 тисяч, не може навіть забезпечувати мене, сестру та мою маму. При цьому вони народили двох дітей (я та сестра). Тому мама не може розлучитися, тому що ми живемо в будинку, який колись купила батькові його матір, будинок записаний на нього.
Мені та мамі дуже, дуже важко. Мама працює теж за копійки, бо свого часу він заборонив їй вчитися, здобути вищу освіту, і влаштував на роботу в кафе, де вона заробляє тисяч 11 із чимось. Тоді ж вона дізналася, що чекає дитину другий раз з різницею у 3 роки.
Дитину вона звичайно, не планувала, але чомусь не позбавилися від неї. Мама дуже втомлюється, грошей не вистачає, живемо на мамині копійки. Вона любить мене, але я розумію, що з таким альфонсом жити дуже важко і тягнути на собі двох дітей.
Також мама для батька як безкоштовна служниця. У нього жодної поваги ні до мами, ні до мене. Мене він взагалі ненавидить, а матір’ю користується. Вона обслуговує його і нас, весь побут та готування на ній. І це після роботи і навіть у вихідні та у відпустках.
Я його ненавиджу. Також він поводиться, як злий тиран, особливо до мене, постійно знецінює, загрожує, ображає, все контролює, кричить, одного разу образив, коли мами не було вдома, я його ненавиджу за це. І мама також.
Але вона нічого не може зробити. Пам’ятаю, коли ми з сестрою були маленькими, він мав шалений погляд, і він давав ляпаса. Я хотіла йому відповісти, але побоялася.
Мама теж хоче розлучення, але йти нікуди. Мені 15 років. Моїй сестрі 18, але вона теж ненавидить мене і мою маму, постійно погоджується з батьком, така сама, як і він. Вона також не працює. Що мені робити? Мені дуже погано.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…