Ми одружені 2 роки, але мій чоловік перестав називати мене, наприклад, «кохана» і більше не каже, що любить мене вже місяцями. Навіть ніколи перший не обійме, якщо я не підійду.
Притому свою дочку, маму, сестру, обдаровує приємними словами, дочка у нього «сонечко, мила», сестра у нього «дорога сестричка», а мене просто на ім’я. Я з бідної сім’ї, раніше чоловікові моєму подобалося, що я заощаджую, але тепер я отримала вище посаду і більше грошей.
Тепер він мене лає за витрачену мою зарплату, за те, що я купила туалетний папір білий дорожчий, а не сірий, що я купила банку кукурудзи дорогу, а можна було й дешевше. Хоча свої гроші він позичає друзям, купує мамі путівки до Карпат, а влітку навіт до Туреччини.
Мені так прикро, що чоловік став як чужа людина, я боюся його попросити навіть банки на шафу поставити, бо боюся нарватися на якісь закиди. Мені дуже потрібні були гроші, але я навіть побоялася попросити його просто щоб він не дорікав мені.
Здається, що я просто дратую його. Коли я приходжу з роботи, він навіть не зустріне в порозі, щоб сумки взяти і іноді може і не помітити, що я прийшла, тому що зайнятий своїми справами.
Мені здається, що чоловік мене розлюбив. Мені дуже тяжко це усвідомлювати.
Я не знаю що робити? Дітей у нас нема, мені 28 років. Як же жити далі?
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…
Коли багато років безупинно тягнеш на собі віз сімейних обов'язків, одного разу просто сідаєш на…