Мені 32 роки, чоловікові 35. Ми зустрічаємося півтора року, пів року тому почали жити разом, доки я не з’їхала від нього вчора. Причина — його невизначеність щодо нашого майбутнього. Він пояснює це тим, що моя поведінка зіпсувалася, що я нервова та негативна, ревнива.
А я просто втомилася від побуту, який незрозуміло навіщо мені потрібний із людиною, яка незрозуміло чого хоче від мене. Сказав: «Хочеш — їдь». Я й поїхала.
Ми не розлучилися, але мені дуже боляче. Він приїжджав, завозив мої речі, побув зі мною та поїхав. Я попросила вибачення за свою поведінку і сказала, що хочу бути разом.
Але назад мене він кликати не став. Сказав: «Ось спонукати одне, обдумай все». Начебто ціну собі набиває. При тому, що я мирюся з багатьма його особливостями (присутність собаки у квартирі, неохайність, його маніпуляція невизначеністю)!
Скажіть, як мені бути, щоб, не принижуючись, повернути свою цінність у стосунках?
Ксенія, 32 роки
— Я щось не збагну, тобі що, важко? — підвищеним тоном, мало не зриваючись на…
— Мамо, ти не образишся, якщо я вже завтра додому поїду? — обережно запитала Марічка,…
Хата потонула в густій, тягучій тиші. Ніна сиділа на ослінчику, безвольно опустивши на коліна натруджені,…
— А що я можу відчувати, Ніно? — емоційно сплескує руками Анастасія Дмитрівна, ділячись із…
— Тепер вона ще й мого власного чоловіка проти мене налаштовує! — бідкалася засмучена Карина.…
Кімната доньки стояла пусткою зовсім недовго. Скільки там того часу минуло? Може, тиждень, може, заледве…