Мені 32 роки, чоловікові 35. Ми зустрічаємося півтора року, пів року тому почали жити разом, доки я не з’їхала від нього вчора. Причина — його невизначеність щодо нашого майбутнього. Він пояснює це тим, що моя поведінка зіпсувалася, що я нервова та негативна, ревнива.
А я просто втомилася від побуту, який незрозуміло навіщо мені потрібний із людиною, яка незрозуміло чого хоче від мене. Сказав: «Хочеш — їдь». Я й поїхала.
Ми не розлучилися, але мені дуже боляче. Він приїжджав, завозив мої речі, побув зі мною та поїхав. Я попросила вибачення за свою поведінку і сказала, що хочу бути разом.
Але назад мене він кликати не став. Сказав: «Ось спонукати одне, обдумай все». Начебто ціну собі набиває. При тому, що я мирюся з багатьма його особливостями (присутність собаки у квартирі, неохайність, його маніпуляція невизначеністю)!
Скажіть, як мені бути, щоб, не принижуючись, повернути свою цінність у стосунках?
Ксенія, 32 роки
— Ти як хочеш, а я ні забути, ні пробачити її не можу, — каже…
— Ми могли б зустріти Новий рік разом, — несподівано для себе промовила Ольга й…
— Тепер Валера істерики їй влаштовує, каже, що дозрів для шлюбу, що хоче весілля й…
— Ти це що собі дозволяєш? Валентина Сергіївна завмерла на порозі, стискаючи ручки сумки-холодильника. Усередині…
Валерія нещодавно від чоловіка пішла. Їхній спільній дитині зараз рік і вісім місяців, але просто…
— Вигребли вже все до останньої копієчки. Усі: і молоді, і свати, і ми з…