Не можу наважитись на розлучення, боюся, що життя з коханцем мене теж розчарує.
У шлюбі пів року, а у стосунках до цього було 3 роки. Було багато проблем, але все вирішували. Було багато поганих ситуацій з боку чоловіка — зрада одна, загули щомісяця стабільно на пару днів… Також після весілля двічі руку підіймав, один раз несильно, другий раз сильно, нічого не пам’ятав. Вибачався, я вибачила та дала другий шанс.
Все було стабільно та нормально, але потім я поїхала від нього до батьків на місяць, і він знову почав йти у загули. Все це тривало три тижні. Вперше я сильно плакала, не розуміла, за що мені це все. Вдруге, коли це сталося, мені стало байдуже.
Між другим і третім загулом чоловіка я познайомилася зі старшим чоловіком, який почав піклуватися про мене, доглядати, цікавитися, а потім зізнався, що я йому дуже подобаюся. Що якщо я вирішу розлучатися, він дочекається мене для відносин. Мене чомусь одразу до нього потягнуло – близькість була божественна, все ідеально. Але я боюся таких змін і не знаю, чи це варто розлучення з чоловіком.
На третій загул чоловіка я відреагувала рівно і повідомила його, що після приїзду до батьків у мене почали пропадати почуття до нього і що я не впевнена, що хочу далі продовжувати стосунки. Він почав наполягати, що до нього все дійшло, він зміниться, щоб я залишилася з ним, зробить мене щасливою.
Не знаю, що робити, бо боюся розчаруватись і там, і там. Але сильно тягне до коханця – це як нова пристрасть, він робить все, чого мені не вистачало. Та й просто вже не вірю, що може щось змінитись із чоловіком. А навіть якщо зміниться, то немає ні пристрасті, ні бажання займатися з ним сексом.
Віка, 20 років
Я живу всього за кілька зупинок метро від них. Здавалося б, рукою подати — якихось…
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…