Чоловік не купує мені одяг, бо вважає, що я погано прибираюся та готую

Як достукатися до чоловіка, щоб він перестав поводитися як неврівноважений підліток?

З чоловіком стосунки ніжні, поки я не починаю говорити про свої переживання. Як тільки це відбувається, починаються скандали, тому що я «все псую надуманими образами».

Крім того, чоловік знецінює мою працю по дому, не виявляє до неї поваги та до своєї допомоги по дому ставиться як до якогось подвигу. Нібито він взагалі не повинен цим займатися, бо це мій обов’язок.

За час нашого шлюбу, якому ще немає й року, він не купив мені жодного одягу, не купив мені новий телефон, і при цьому вважає, що добре мене забезпечує.

Підтримка йде лише з мого боку. Постійно говорю йому: «Ти найкращий, ти всього доб’єшся, я тобі допоможу, пройдемо через все разом, я в тебе вірю».

А з його боку звучить тільки: «Ти лінива, тому досі не знайшла собі роботу», «ти двічі на тиждень прибираєш, готуєш, посуд миєш і вважаєш це титанічною працею».

До речі, прибирання відбувається кожні три дні, повне: пил, підлога, порохотяг, все впорядковується. В інші дні у мене прасування, прання, наведення порядку в шафах та на полицях.

Їжа готується щодня, посуд миється щодня по кілька разів, підлога миється через день, одяг завжди випраний і погладжений, у кота все чисто і впорядковано.

При цьому при всьому чоловік вважає, що я багато сплю, хоча я лягаю спати під ранок, а прокидаюся о годині-дві дні. Сплю в середньому 6-7 годин, іноді 4. Запитайте чому? Тому що я не хочу весь свій час присвячувати домашній праці, за яку мені мало того, що дякую не скажуть, то ще й дорікають. Тому я нічний годинник присвячую собі, своїм бажанням.

Кожну сварку чоловік роздмухує до скандалу, у мій бік летять образи, він каже, що я не заслуговую на хороше ставлення до себе, що зі мною жити не буде, щоб я забиралася з його будинку.

Було багато разів таке, що він насильно виставляв мене з дому, буквально босоніж штовхав на сходовий майданчик.

Коли в ньому прокидалося сумління, приходив і просив вибачення, але частіше приходила я. Просила вибачення, благала пробачити мені за ті дрібниці, через які він влаштовував скандали, бо хочеться спокою, а не розбиратися, хто має рацію, хто винен. Аби не було цих криків і страшних скандалів.

Проблем у моїх відносинах з ним багато, але єдине, що я хочу знати, чи є хоч якийсь шанс, що він почне поводитися як дорослий адекватний чоловік, а не неврівноважений підліток?

Що мені для цього потрібно зробити? Чоловікові незабаром 24 роки, дітей у нас немає. Одружилися з взаємної любові. До психолога йти категорично відмовляється, тому що не вірить у їхній професіоналізм.

Надія, 19 років