Мені 28 років, у мене двоє прекрасних дітей, але те, що відбувається у моїй сім’ї, робить мене нещасною. Мій чоловік сильно п’є. Насправді не працює, його немає вдома, він просто приходить додому спати та поїсти, на першому місці у нього друзі, напої, а я з дітьми його не цікавлю. Я постійно плачу, говорю йому, що це погано, а йому все одно.
Познайомилися ми у 2014 році, почали зустрічатися, все було добре, ми швидко стали жити у орендованій квартирі. Були грандіозні плани, але чоловік почав виходити з дому, щоб пити з друзями, зникав ночами, зраджував, я знала все це і страждала, прощала та вірила його обіцянкам.
Траплялися дні, коли він не гуляв і все було добре. Потім ми купили будинок, була у нас іноді ідилія. 2017 року у нас з’явився довгоочікуваний син, але чоловік не кинув пити. У 2019 році з’явилася дочка, але чоловік не переставав пити і зробив моє життя нестерпним.
Він зробив із мене прислугу та няньку. Я не знаю, чому я й досі з ним. Щодня біль та сльози, багато боргів, а грошей немає. Чоловік не працює, мого заробітку вистачає тільки на їжу і не вдосталь.
А він гуляє і йому неважливо, що діти їдять, я тягну все на собі. Я терплю все це, але не можу піти. Може, я його люблю, чи, можливо, боюся залишитися наодинці з дітьми, які нікому не потрібні. Не судить мене суворо, бо ви не знаєте все моє життя.
