Чоловік не підозрює, що я кохаю іншого, цій історії вже понад 10 років, заміж вийшла, щоб просто не бути самотньою, але й чоловік зовсім ні про що не здогадується, а я вже думаю, що прийшов час щось зробити з цим

Я одружена вже майже 7 років, є дитина. З чоловіком добрі стосунки і він працьовитий, не п’є, піклується про мене та дитину, дуже допомагає та заохочує всі мої починання. Але я кохаю іншого!

Інший – мій однокурсник, закохалася ще, коли навчалися разом. Спочатку думала закоханість мине, але час іде, були в мене різні хлопці, а почуття не минають. Почуття не взаємні, у нас з ним була розмова, він мене не любить. Хоча спочатку проявляв якийсь інтерес, щось у нас з ним було, не було, не зрозуміти, але я відчуваю, що не любить.

Потім він одружився, поїхав до іншої країни, я вийшла заміж, повністю припинила з ним будь-які контакти, не питала знайомих про нього, не лізла в сторінки в соцмережах. Думала, все минеться. Але ні! Не відпускає мене, хоча з того часу більше 10 років минуло.

Чоловік не знає нічого, гадаю, і не здогадується. Він знає, що в мене були такі дивні стосунки, але думає, що все пройшло. Розмовляти з ним на цю тему та робити йому боляче не хочу. Розмовляти з тим чоловіком марно. Але іноді так нахлине, хочеться все кинути, розлучитися, але далі що? Я не знаю.

Той, кого я люблю, одружений і, мабуть, уже давно забув про мене. Я прошу вашої допомоги, поради, тому що я дійсно не знаю, що робити. Відкритися чоловікові, розлучитися і кинутися з головою у вир, пожертвувавши сім’єю? Терпіти і бути нещасною все життя?

Але чи стану я щасливішою, розлучившись? Або мовчати й далі, придушувати в собі ці почуття, сподіваючись, що колись усе пройде? Але коли? І чи минеться? Прошу, не судіть, а порадьте, самій вже цього не винести. Я живу з одним, а люблю іншого, і не дай боже кому потрапити в таку ситуацію.