Чоловік не погоджується переписати на мене частину своєї квартири, хоча ми одружені вже чотири роки. До весілля чоловік купив квартиру в кредит (живемо в ній), його батьки йому допомогли приблизно 1/5 усієї суми, якусь невелику частину він накопичив сам.
Протягом нашого спільного життя бюджет завжди був загальний, усю свою зарплату я віддавала йому, і він її вже розподіляв. Жили завжди у режимі тотальної економії, бо гроші він вкладав у різні проекти, з бажанням додатково заробити.
У результаті проекти прогоріли, ми залишилися в боргах і знову все виплачували разом (на цей момент зазнали збитків на кілька сотень тисяч).
У відносинах було все дуже добре, але при останніх сварках кидає фрази, на кшталт «їдь до батьків». О у відповідь йому кажу: «це мій дім, нікуди не поїду». На що він відповідає, що це все дурниці та квартира його. Коли помирилися, я сказала, щоб наступного разу не перейшло від слів до справи, і я не опинилася на вулиці, половину квартири треба переписати на мене.
Вважаю це справедливим із врахуванням грошей, які вклали на виплати боргів. Він категорично відмовляється. Говорить, що на квартиру гроші йому давали батьки, і я не маю до цього відношення. До цього він нічого з квартирою не міг зробити через юридичні питання, і я грала за цими правилами. Але зараз він має право розпоряджатися власністю, але не хоче. Мене це дуже ображає, і я не знаю, як вчинити.
— Мамо, Богдан з нами їхати не хоче. На кухні пахло печеною картопелько з свіжим…
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…