Чоловік обіцяв фінансову допомогу, минуло півтора року, а грошей досі немає

З чоловіком познайомилися на специфічному сайті знайомств, через місяць щоденних пристрасних листувань та відеодзвінків зустрілися. Була близькість, не спонтанна, а обговорювана під час спілкування, бажана обома сторонами.

Потім продовжили спілкування. Я була сильно закохана, від нього теж відчувалися ці почуття. Через три місяці спілкування мені довелося виїхати, щоб вирішити питання з документами (я громадянка іншої країни), він обіцяв мене чекати.

Майже через пів року я повернулася. Здивувало те, що він навіть не запропонував зустріти мене, хоча дорога не швидка – поїздка зайняла понад 17 годин.

Те саме було, коли я виїжджала, у нього навіть не виникло думки запропонувати мені допомогу з сумками або хоча б попрощатися наживо. За моєю ініціативою він все ж таки приїхав, але осад залишився.

Мені 26, йому 32. Я самостійно винаймаю квартиру в столиці, де ціни скажені. Він із місцевою пропискою, живе з батьками, ні про що не париться. У нього купа кредитів, витрачається на будь-які розваги, а тепер уже півтора року стосунків нібито їх виплачує.

Знову ж таки повторюся, знайомство було на специфічному сайті й мало на увазі матеріальну допомогу від чоловіка. Він обіцяв спочатку, що коли я приїду, ми разом житимемо, що він допомагатиме фінансово, бо зарплата в нього велика — не мільйонер, але спокійно жити дозволяє і вдвох, і вп’ятеро.

Минув рік стосунків. Я також знімаю сама собі квартиру, близькість у нас в готелях раз на місяць, решту часу гуляємо. Він продовжує нібито сплачувати кредити.

Може підкинути мені невелику суму в розмірі третини оплати моєї орендованої квартири, і то якщо я, як він каже, йому «мозок винесу», хоча спочатку це все обговорювалося та його все влаштовувало. Усі витрати спільного проведення часу на ньому.

Мій щомісячний дохід у два-три рази менший, ніж у нього, нестабільний. Коли почалася криза, мої доходи різко впали, а від неї підтримки так і не з’явилося. При цьому він постійно твердить, що для нього дуже важлива вірність, я ж як дурепа ведуся. Мабуть, є почуття, але є стійке відчуття, що він просто користується моєю сумлінністю.

Загалом він відмовив мені у допомозі з оплатою житла, а спільне проживання зараз навіть не обговорюється — каже, поки не закриє кредити нескінченні, у нього грошей на це немає. І продовжує жити із батьками!

У вільний час п’є — має чітку залежність. П’є майже щодня, в основному хмільні напої, і на це йде значна сума грошей. Купує собі спокійно брендові речі за ціною половини моєї орендної плати за квартиру, а на мене грошей немає.

Також він дозволяє собі хамити, бути грубим навіть фізично. Такого прямо явного нічого немає, але, наприклад, під час близькості силу не розраховує і може робити те, що мені не подобається. Коли я йому пред’являю це, відповідає тільки, що виношу постійно мозок, нічого такого він не зробив.

Ще на самому початку стосунків були фрази, що знецінюють, з приводу моєї зовнішності, хоча якраз на зовнішність він і повівся. Критикував, напевно, кожну частину мого тіла, хоча я працювала моделлю раніше і зараз іноді беру участь у зйомках. Я струнка, з довгим волоссям і гарними рисами обличчя.

Тепер його дратує мій світогляд, ставлення до життя і до людей. Якщо мене хтось образив, то він ніколи не підтримає, а скаже: «Ти все близько до серця приймаєш, це твої загони».

Був випадок, коли ми гуляли ввечері безлюдним парком, і з моєї ініціативи розмова зайшла про наше майбутнє. Він психанув і пішов, залишив мене одну у темному парку. Коли ми помирилися, він сказав, що я сама винна у тій події. Я ж вважаю, що така поведінка неприпустима, і тепер це завжди пригадую, бо моя довіра підірвана.

Незрозуміло, куди ці відносини рухаються, я взагалі не бачу жодної перспективи. Будь-які мої питання на цю тему або ігноруються або коментуються словами «виносиш мозок».

Крім того, іноді він ніби не розуміє моїх емоцій, реакцій. Спочатку я думала, що він це спеціально робить, щоб бути осторонь моїх образ на його негідну поведінку, але, як я зрозуміла, він реально такий. Були в мене до нього інші чоловіки, які натяки розрізняли, а цьому в лоба кажеш — він не наздоганяє.

Хотілося б вправлення мозку. Зараз у мене стійке переконання, що на нього не можна покластися, що у нас немає майбутнього і я просто марную час, відшиваючи гідних кандидатів. Чи варто припинити ці стосунки?

Дарія, 26 років