Анастасія дуже шкодувала, що не мала змоги підвестися з ліжка. Інакше вона дала б Володимиру ляпас. Але той стояв надто далеко для удару. Тому Анастасії залишалося лише вигнати чоловіка геть.
Як вона взагалі могла його вибрати? Невже однієї зовнішності вистачило, щоб Анастасія не помітила, який насправді її обранець?
Ні, вона не пропаде. Вона знайде потрібну суму для відновлення її працездатності. Потрібно лише визначитися, де шукати. І тут у Анастасії виникла ідея. Вона взяла смартфон, відкрила сторінку пошуку та ввела:
«Фонди допомоги»
Перед молодою жінкою з’явилося безліч посилань, які їй та її люблячим батькам слід переглядати ще не 1 день.
Минуло 3 місяці. Володимир уже місяць як проживав із коханкою та не знав горя, поки йому не зателефонували зі знайомого номера. То була Анастасія. В передчутті потоку прокльонів або сліз, Володимир все ж таки неохоче підняв трубку.
– Так?
— Совість не тисне? — насмішкувато поцікавилася Анастасія замість привітання.
– Чого ти хочеш? Я вже сказав усе. Допомогти не зможу. І взагалі, у мене інша жінка.
— А мені не потрібна твоя допомога. Мені треба поговорити з твоєю новою жінкою. Її номер я на жаль загубила. А твій просто неможливо стерти з пам’яті.
Володимир здивувався тому, що його колишня дружина, з якою він навіть ще не встиг розлучитись, і нинішня дівчина, Ліза, знають одна одну. Якщо це так, то чому ж Ліза не розповіла йому про це? Вирішивши не квапити події, Володимир передав слухавку.
– Алло? Привіт Настя! Як себе почуваєш? Я рада. Так, у мене теж все гаразд. Ні, я йому ще не казала. Нехай буде сюрпризом. Дякую, що зателефонувала! Бувай!
Ліза поклала трубку і попрямувала до кухні. Володимир із занепокоєнням сприйняв почуте. Швидше за все, вони говорили про нього, чи не так? А що це за сюрприз? І чому йому здається, що Настю варто боятися? Він вирішив обережно поцікавитись у Лізи.
— То ви з Настею знайомі?
— Так, лише кілька місяців. Але нам цього вистачило, щоб потоваришувати, — усміхнулася Ліза. — Ти ж знаєш, що я працювала у благодійному фонді? Так ось на його сайті мої контакти чомусь довго не прибирали, а Настя знайшла їх та зателефонувала мені. Я вислухала її проблему та вирішила допомогти з фінансуванням лікування.
— Але ж ти вже не працювала у фонді, — здивовано глянув на Лізу Володимир. – Ти їй зі своїх вирішила виділити?
– Ні, з твоїх, – знову посміхнулася Ліза. — Бачиш, коли ми почали з тобою зустрічатися, я ще не була в курсі вашого з Настею минулого. Погодься, що такий збіг обставин навмисне не придумаєш. Так ось, вона побачила наше з тобою спільне фото у соцмережі та розповіла про ваш конфлікт. І тоді ми нарешті вигадали, як дістати потрібну суму і при цьому відновити справедливість. Пам’ятаєш, я попросила тебе перевести мені гроші на обручку, яку я знайшла в ювелірному магазині?
– Так, – відповів Володимир.
— Отже, я її не купувала. При тобі я носила одне зі своїх старих кілець, а гроші пішли Насті, куди і мали піти спочатку.
Володимир не знав, що йому сказати. Це справжнісінький обман. Він не заслуговував на таке ставлення. Коли він висловив свою думку, то викликав лише нову усмішку у Лізи.
— Вибач, любий, — сказала вона. — Але саме цього ти й заслуговуєш. Той, хто може так відвернутися від людини, не вартий іншого. І так, я з тобою розлучаюся.
