Виходила заміж у 27 років за офіцера національної безпеки, народила старшу дочку. Через рік він потрапив за грати на 8 років за «шахрайство в особливо великому розмірі», обдурив великих бізнесменів через своїх друзів.
З ним залишилася тільки я, друзі покинули, до речі, зараз я розумію чому, бо має сутність «гнилу». Родичі теж зникли, навіть його мати йому за 3 роки жодного разу не зателефонувала.
Я ж, як любляча дружина, рік моталася щодня до нього з передачами і знаходила час, незважаючи, що працюю з 9 ранку до 18:00. Приїздила на побачення, спілкувалася годинку з ним, щоб він відчував мою підтримку.
Під час цих побачень я завагітніла другою донькою. Його через рік відвезли вже до іншої установи, а я їздила кожні 2 місяці до нього із величезними баулами передач вагітна.
Дочекалася, повернувся він, жив удома, але щосуботи їздив відзначатись. І тут я почала їсти плоди його «подяки» у вигляді депресії, що переходить в злість. Почалися сварки, причіпки до мене, чвари свекрухи додали ще негативу.
Я терпіла рік, при цьому я працювала, забезпечувала себе, його та дітей. Загалом, я зламалася все тягнути сама і жити в такій атмосфері звинувачень, невдоволень, зібралася і пішла до батьківського дому.
Розлучилася, 6 років жила з дітьми, а батьки мені допомагали, старшу повела одна до першого класу, а їхній батько тим часом жив з іншою у себе. Скидав мені мінімум грошей і з’являвся в житті дітей раз на рік.
Але це мене не хвилювало. Я зустріла доброго чоловіка, і в нас було шалене кохання, справа йшла до шлюбу. І тут через 6 років з’являється колишній чоловік зі словами: «Ви мені потрібні. Доньки ростуть, як їх без батька видавати заміж? Я все зрозумів. Давай зійдемося!». Слів було більше, але зміст передала.
Всім нутром не хотіла сходитися, якби не моя старша дочка, яка так хотіла «тата». І я переступила через себе і зійшлася. Виявилося, зійшлася з пиякою. Рік боролася з його залежністю, лаялася, плакала, загалом поборола, кинув пити. Почали жити краще, без сварок, почали налагоджувати побут, він став займатися своїм бізнесом тверезий і справа пішла в гору.
На початку року в мене вмирає батько, а влітку я дізнаюся, що мій чоловік зв’язався із 18-річною офіціанткою, своєю підлеглою. Дівчинка із бідної родини пообіцяла йому народити сина, спадкоємця його бізнесу.
Супер, так? Коли не треба мотатися по в’язницям, лікувати від залежності. Я про це дізнаюся та виганяю його. Не вдаватимуся до подробиць року його життя з нею. Просто напишу, що йому 42, а їй 18. Вони зробили дитину (виявилося дівчинку) і він пішов, покинувши її вагітну. Пішов знову до нас.
Пожили рік, я завагітніла та народила третю дочку. Вгадайте, де він зараз? Та з нею і вона вагітна другою дитиною. Кинув мене з трьома дітьми. Ну я так розумію, буде спати з усіма, доки не отримає сина. А те, що відчувають його діти, йому байдуже.
Висновок: є такий тип чоловіків «гнилих», з ними не варто й дня витрачати своє життя, його треба було кинути ще тоді, коли він за гратами, і ні крапельки б не пошкодувала.
