Чи можна позичати гроші коханому чоловікові? Мені 42 роки. Торік їхала з відрядження та у поїзді познайомилася з чоловіком. Виявився цілком приємним супутником. Коли приїхали, то обмінялися телефонами. З того часу зустрічаємося. Жити разом не живемо, але бачити одне одного завжди раді.
В принципі, я не проти з’їхатися, але він живе з хворою мамою, їй потрібний постійний догляд. А ще він постійно позичає на її лікування гроші, а мені незручно відмовити. Повертає вчасно, знову займає, і так уже кілька разів.
Причому, суми стають дедалі більше. Я вже грішною справою думаю, може він таким чином притупляє мою пильність і в якийсь момент все-таки обдурить мене, коли сума буде солідна. Потім корю себе за такі думки та недовіру до людей, але все ж таки якийсь черв’ячок сумніву точить.
Розписку я з нього не брала, незручно, не чужі люди, тим більше я відразу не наполягла. Якось насторожує мене ця ситуація, але змінити її я поки що не наважуюсь. Мабуть, у глибині душі таки розраховую на серйозні стосунки, а недовірою можу все зіпсувати.
Просто не хочеться потрапити в халепу, навколо стільки аферистів розвелося, що треба тримати вушка на маківці. А з іншого боку, якщо людям зовсім не довіряти, то як взагалі жити, а тим більше будувати серйозні стосунки? Чи є спосіб перевірити людину на чесність та вивести на чисту воду? Тож, щоб він не зрозумів, що це перевірка?
— Мамо, Богдан з нами їхати не хоче. На кухні пахло печеною картопелько з свіжим…
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…