Чи можна позичати гроші коханому чоловікові? Мені 42 роки. Торік їхала з відрядження та у поїзді познайомилася з чоловіком. Виявився цілком приємним супутником. Коли приїхали, то обмінялися телефонами. З того часу зустрічаємося. Жити разом не живемо, але бачити одне одного завжди раді.
В принципі, я не проти з’їхатися, але він живе з хворою мамою, їй потрібний постійний догляд. А ще він постійно позичає на її лікування гроші, а мені незручно відмовити. Повертає вчасно, знову займає, і так уже кілька разів.
Причому, суми стають дедалі більше. Я вже грішною справою думаю, може він таким чином притупляє мою пильність і в якийсь момент все-таки обдурить мене, коли сума буде солідна. Потім корю себе за такі думки та недовіру до людей, але все ж таки якийсь черв’ячок сумніву точить.
Розписку я з нього не брала, незручно, не чужі люди, тим більше я відразу не наполягла. Якось насторожує мене ця ситуація, але змінити її я поки що не наважуюсь. Мабуть, у глибині душі таки розраховую на серйозні стосунки, а недовірою можу все зіпсувати.
Просто не хочеться потрапити в халепу, навколо стільки аферистів розвелося, що треба тримати вушка на маківці. А з іншого боку, якщо людям зовсім не довіряти, то як взагалі жити, а тим більше будувати серйозні стосунки? Чи є спосіб перевірити людину на чесність та вивести на чисту воду? Тож, щоб він не зрозумів, що це перевірка?
— Ти це серйозно, мам? Першоквітневий жарт, чи що? Так вже кінець місяця на дворі!…
Здається, у двадцять років у кожної дівчини замість очей — рожеві скельця, а в голові…
— Ти кого це в двір привів?! — Ганна Василівна так і завмерла на ґанку,…
— Мамо! Дідусь приїхав! Двері відчинила дівчинка років п’яти. Худенька, у яскраво-жовтих колготках, із розмальованими…
Мені шістдесят один. Я ніколи не належала до тих жіночок, що оббивають пороги поліклінік від…
Знаєте, як воно буває, коли чоловік закоханий до нестями? Він тоді ладен і зірку з…