У шлюбі 3 роки. Нещодавно пішла у декрет. До появи дитини ми працювали разом, тепер за фінанси відповідає чоловік. Заробляє він добре, тому ми нічого не потребуємо. Ще до декрету чоловік щомісяця перераховував на мою карту певну суму, гроші були на продукти, необхідні для дитини та на мої дрібні витрати.
Великі покупки робили разом. Але з моменту декрету він відкрив на моє ім’я накопичувальний рахунок і почав перераховувати гроші й туди. Я була здивована, адже відразу після весілля ми вже відкривали накопичувальний рахунок на ім’я чоловіка, на випадок, якщо терміново потрібна буде велика сума або, як то кажуть, на чорний день.
Коли я запитала, навіщо нам ще одна, він сказав, що це тільки мій, особистий. Сказав, що це на випадок, якщо у мене чи дитини щось трапиться, або якщо ми раптом розлучимося і вирішу виховувати дитину сама, або якщо він більше не зможе нас забезпечувати.
Варіантів він назвав багато, і всі вони привели мене у жах. На мої запитання, що трапилося, він мене заспокоював і сказав, що все добре. Я повірила, заспокоїлася і забула про це.
Нещодавно у мене були справи у банку, і я вирішила перевірити накопичувальний рахунок. Там була досить велика сума, хоча минуло лише кілька місяців. Тепер мене турбують думки: «а що якщо у чоловіка проблеми зі здоров’ям чи із законом, із роботою, а він не каже мені?».
Ми маємо довірчі відносини, ми завжди можемо обговорити проблему, якщо вона є, та що завгодно. А тут я в повному нерозумінні, начебто радіти треба, але серце не на місці.
На мої запитання він запевняє, що все гаразд і нічого не сталося. Але чому мені так тривожно?
