Взаєморозуміння зі свекрухою в мене так і не склалося. Фатальна нелюбов з першого погляду. Ми з чоловіком чесно спробували жити з ними разом, але витримали лише кілька тижнів. Свекор до мене ставився дуже добре, а ось мама чоловіка чіплялася буквально на кожному кроці.
— Ти не в тій каструлі вариш картоплю, – кричала мені вона, – а чому труси мого сина ти повісила сушити на відкритій лоджії, там же пил.
І все в цьому ж дусі: не так смажу яєчню, не так мию посуд, не те готую, не тим перу. Через два тижні такого життя ми поїхали на оренду і тут же з’ясувалося, що я в положенні. Батько чоловіка намагався вгамувати свою дружину і переконував не мотати мені нерви в такий особливий час, заради здоров’я майбутнього онука.
— Здорова баба, – виправдовувався свекор, – у неї і в молодості характер був не цукор, а як син одружився, то й зовсім із ланцюга зірвалася. Я вже звик, та й вона мене зі служби дочекалася свого часу, мати моя і сказала тоді, одружуйся, дівка правильна.
Свекруха на деякий час затихла, але її нападки на мене посилилися у сто разів, коли зʼявилася донька. Марійка прийшла до цього світу трохи раніше терміну, тижнів на 5. Вага її була близько норми, на здоров’я і розвиток дівчинки це не вплинуло, хіба що вона була мініатюрнішою за своїх ровесниць.
— Не свою дитину виховуєш, синку, – заявила свекруха, – тобі у вуха надули, що раніше терміну дівка зʼявилась, а ти повірив! Нагуляла її твоя дружина, а тобою тільки гріх прикрила.
Чоловік мій вірив мені беззастережно, маму свою він із такими розмовами просто виставив з нашої квартири. З онукою вона спілкуватися не бажала категорично, а свекор до нас часто приходив і в онучці обожнював її, хоча ми й знали, що свекруха пиляє його за це. Яких передач надивився тато чоловіка, яких серіалів – не знаю. Але вирішив він дружині своїй заткнути рота, взяв нашу Марійку погуляти, їй тоді було 3 рочки і пішов із нею здавати тест на батьківство.
— Сина вдома немає? – свекор розгублено стояв на порозі, – ну і добре, що немає. Я тут результати аналізу отримав. Права була моя дружина, виявляється. Від кого ж дочка твоя, невістко? Дівчинка – не наша!
Я була в шоці, адже про тест я взагалі не знала. Та й провини за мною ніякої не було. Але результати мене спантеличили.
— Мені каятися нема в чому, у батьківстві Марійки я не сумніваюся, – з викликом сказала я, – а щоб упевнитися, відведіть свого сина туди ж, де ви аналіз робили!
Чоловік відмовлявся, а потім усе ж пішов на тест. А ось після результатів збентежені ми були вже втрьох. Марійка – донька мого чоловіка, ну в цьому я не сумнівалася! Але дівчинка зовсім не родичка своєму дідові! Висновок напрошувався тільки один, що й підтвердили фахівці, порівнявши готові вже генні дані чоловіка і свекра.
— Ось, значить, як вона мене зі служби чекала, курво! – свекор був у нестямі.
Свекруха просила в нього вибачення, намагалася виправдатися роками бездоганного подружнього життя, говорила, що її біс поплутав. Але свекор усе одно з нею розлучився. Зажадав продажу їхньої зі свекрухою квартири. Віддав половину своїх грошей моєму чоловікові. Свекруха живе у своєї сестри, десь у селі. Ми з чоловіком і свекор взяли собі по квартирі в іпотеку.
— Свою квартиру, коли виплачу іпотеку, я переведу на Марійку, – каже свекор, – вона все одно моя єдина онука, а твій чоловік – мій єдиний син. А цю… (недрукований епітет) я ніколи не пробачу. На невістку наговорювала, а в самої рильце було в пуху.
Мораль? Не знаю, напевно, перш ніж очорняти іншу людину, потрібно бути впевненою у своїй власній непогрішності.
