Чоловік вигнав дівчину на вулицю, просто несподівано. То була його квартира. А Ніна в нього жила рік і не думала, що вона з маленького селища. І свого житла немає. Адже ніхто такого не чекає

Одна дівчина разом зі своїм коханим щодня проходила повз зупинку на околиці. І там увесь час вешталася жебрачка-бозхатько. З розпухлим обличчям, у потворній шапці – зима була. У драному пуховику.

Вона просила гроші і в баках нишпорилася, гидота яка, фу! І дівчина Ніна завжди відверталася. І казала своєму коханому, що треба дільничному поскаржитися.

Гидко дивитися. І як треба опуститися і поводитися, щоб дійти до такого життя. Без житла, просити гроші та ритися в мусорці. Треба її вигнати звідси!

Ну ось, Ніна якось прийшла додому, а там її чоловік з іншою дівчиною. Ніна влаштувала скандал, звісно. Довго розповідати. У результаті її хлопець просто її викинув за двері та й усе.

Ще він пригрозив дільничного викликати. То була його квартира. А Ніна в нього жила рік і не думала, що вона з маленького селища. І свого житла немає. Адже ніхто такого не чекає.

Ніна побігла, як божевільна, на зупинку. Хотіла поїхати до подруги. А вже була майже ніч, темно та холодно. І Ніна ще й сумку десь загубила, доки бігла, ридаючи.

І в тонкій курточці вона була, пошукала в кишені, а там десять гривень всього однією монетою. І все.

І вона плакала, не знала, що робити. На проїзд не вистачить, бо проїзд коштував 15 гривень, а це остання маршрутка має прийти.

Так відразу не стало ні кохання, ні чоловіка, ні квартири, нічого не стало. Тільки темрява, холод та зима навколо. Ліс неподалік. Людей нікого…

І ось ця пані жебрачка підійшла до Ніни, коли та тупо розглядала монетку, вся в сльозах. І дала ще монеток, щоб вистачило.

А сама тільки тихо сказала, що вона колишня вчителька. Збожеволіла одного разу через чоловіка, а потім у неї все забрали добрі люди.

Тож не плач, мовляв. А то збожеволіти недовго. І потім будеш в смітнику ритися, як я… З цим добрим наказом Ніна сіла в маршрутку і поїхала до подруги.

Потім минув час. Все налагодилося. І Ніна їздила на цю зупинку багато разів, не до колишньго коханого. Ні. Хотіла знайти цю жебрачку і подякувати.

Але більше її ніколи не зустріла. Жодного разу. А де шукати жебрачку? Цілком ніде її шукати. І нема в кого запитати.

А зима скінчилася. І цю історію дівчина розповіла через багато років, коли все стало добре. Тільки та пані сниться їй досі.

Гарна така. З добрими сірими очима та з посмішкою. Без синців. Така сниться, яка має бути. Якщо не тут, то там, де всі стають такими, якими мають бути.