Чоловік виховував мою дочку з п’яти років, як свою, ставлення завжди гарне було, доки вона не почала працювати

Чоловік спочатку схвалював, але коли вона почала непогано заробляти, тоді все почалося. Почав говорити їй: «купи свої тарілки, продукти». Вона купувала. І знову почав чіплятися зі словами: «Ти коли хлопця знайдеш, у дівках просидиш, подругу не води до нас, маєш дозволу запитати». Причіплявся до кожної дрібниці.

Подругу я знаю цю, ми з її мамою дружимо. Гарна дівчинка. Або прийде вона о 23-й годині, чоловік до неї відразу з претензіями, чому так довго і де була. А їй уже 19 років, я не бачу нічого страшного. А чоловік мені каже, мовляв, ось знайдуть її по дворах, я винна буду, сама дозволила, щоб не плакалася потім та інший жах у такому дусі.

Ось учора дочка купила піцу, колу, снеки різні та з молодшим сіли серіал дивитися, час 22 години вечора, вони у залі дивляться. Чоловік почав туди кожні 5 хвилин ходити (у нас зал з кухнею об’їдено), почав щось готувати, світло вмикати, діти почали просити не заважати.

Чоловік пішов у нашу спальню, почав кипіти ні з того ні з сього мені почав висловлювати, що електроенергію витрачають, що своїми шарудінням з пакетів та звуками з телевізора йому спати заважають. Я говорю, щоб увімкнув у нас у спальні фільм якийсь і подивилися б. Він ще більше сердиться, кричить: «ти чого їх захищаєш?».

Потім пішов у зал, світло ввімкнуло і почав кричати, щоб спати пішли, їх піцу в сміття викинув, донька в сльози, син почав лаятися з ним. Нині вони з ним не розмовляють. Син чоловікові рідний, йому майже 15 років.

Я не знаю, як чоловіка навчити, видно, що чіпляється саме до доньки, якби син затіяв увечері кіно, йому б нічого не сказав. І я бачу, що чоловік сердиться, коли заводимо тему роботи доньки, її заробітку, каже: «Ой, працює вона, це й роботою назвати не можна». Дочка малює дизайн. Що робити, не знаю, все дуже складно.