Мені 26 років. Мої батьки давно розлучилися, але з татом у мене завжди були дуже добрі стосунки, у свій час я навіть у нього жила. Останній рік він тяжко хворів, і я весь час була поряд, практично як доглядальниця.
До цього в нього була жінка, але дізнавшись, що в нього невиліковна хвороба і майже немає шансів, вона зникла з горизонту. Щоправда, перед цим вона намагалася оформити з ним офіційний шлюб, але тато не став робити такої дурниці.
Він пообіцяв усе своє майно залишити мені, єдиній дочці, і дотримав свого слова. Пишу і не можу стримати сльози. Батька не стало пів року тому, і зараз настав час вступати у спадок. Мені дісталася татова двокімнатна квартира та стара машина. Не Бог знає, які багатства, але для мене це цілий стан.
Єдине, що бентежить – це поведінка мого хлопця, який раптом раптово заговорив про весілля. До цього я не раз натякала, що час нам узаконити відносини (зустрічаємося три роки), але він годував мене відмовками.
Мовляв, грошей на весілля немає, нам і так добре, от з’явиться дитина, можливо тоді. А зараз він сам перший заговорив про весілля, зробив мені романтичну пропозицію руки та серця, обручку подарував.
Мені, звичайно, приємно, я його люблю і хочу за нього заміж. Ось тільки чи не пов’язано це з моїм спадком? Ця думка постійно крутиться в голові, і ніяк не можу її позбутися.
У принципі, фінансово мені нічого не загрожує, адже майно, отримане до реєстрації шлюбу, належить мені за законом. Але все одно неприємно думати, що він не хотів одружитися раніше, а тепер я в його очах гідна наречена? Чи може тут звичайна вигода?
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…