Дружина довго не могла спланувати дитину і вже боялася, що ніколи не стане матір’ю. Останнім часом у неї це перетворилося на нав’язливу ідею – вона і по бабках ходила, і монастирами їздила, а допомогло лікування в санаторії на грязях.
Повернувшись за місяць, дізналися, що чекаємо на дитину. Нині синові вже 4 роки. Коли він з’явився, дружина просто світилася від щастя та практично не випускала малюка з рук.
Вона виявилася справді супермамою, іноді навіть надто дбайливою, як на мене. Все-таки хлопчика не потрібно так сильно опікувати. Але дружина і чути нічого не хоче весь час з дитиною. А сама, якщо чесно, вже незрозуміло на кого перетворилася.
Вона набрала вагу, волосся недоглянуте, манікюру немає, вдома в халаті, на вулиці в спортивному костюмі. Я вже забув, коли востаннє бачив дружину в сукні, а раніше вона любила і вміла вбиратися.
А ще на роботі пропадала цілодобово, все вважала, що без неї там не впораються. Зараз і не згадує, а от я періодично натякаю, що непогано знову б повернутися «в люди». Нехай навіть на півставки, не на повний робочий день, адже справа зовсім не в грошах.
Просто не хочеться, щоб вона повністю деградувала, а все до цього йде. З нею і поговорити вже нема про що, хіба що тільки про дитину. Ось тільки як змусити її вийти на роботу, якісь слова підібрати, щоб не образити?
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…