Раніше дуже любила відзначати Новий рік, зараз із жахом чекаю на цей день. Все змінилося після того, як я вийшла заміж. 2021-й відзначали спочатку з родичами чоловіка, а згодом — з моїми, минулий Новий рік — удвох удома, але вдень чоловік ішов посидіти до своїх батьків, а я тим часом готувала. Було тяжко, тому що я чекала на появу дитини.
До родичів його не пішла, і ми з чоловіком посварилися — бо я «йду проти їхніх традицій». У чоловіка багато рідні, всі мешкають в одному місті. На свята прийнято збиратися в будинку його діда (це і є їхня традиція).
Незабаром чергове святкування. Із задоволенням відзначила б зі своїми батьками (вони в іншому місті). А краще — з чоловіком та дитиною, бо вважаю, що нам уже потрібні свої традиції.
Свята у родичів чоловіка проходять однаково: гуляння, напоїв багато, обговорення успіхів членів їхньої родини. Я практично весь вечір сиджу і просто спостерігаю, мовчу. Мені з ними нецікаво, нема чого обговорити, проста трата часу. Хоча загалом спілкуємося з усіма нормально.
Відразу скажу, що відзначення у них не разова акція, це потрібно робити щороку. Наприклад, свекор і свекруха жодного разу за все життя не відзначали Новий рік самі по собі, завжди мама чоловіка тягла всіх до своїх родичів, пояснюючи це тією традицією.
Я не хочу жити так само. Підкажіть, як вчинити, щоб не зіпсувати стосунки, а закласти фундамент для власних традицій?
Яна, 30 років
