Усі кажуть, що на чужому нещасті, щастя не збудуєш, і що це найгірше, що може зробити людина. Може так воно і є, але я не вважаю за потрібне дотримуватися цього правила, оскільки моє особисте щастя для мене вище за ефемерне «загальнолюдське благо». Я не скажу, що задля досягнення своєї мети я готова йти головами, але свого не збираюся упускати.
Я маю бути першою завжди і в усьому, ще з дитинства так повелося. У класі суперничала з іншою дівчинкою, ми обидві були відмінницями, перші з усіх предметів. Я її ненавиділа! Я сиділа за підручниками, а вона навіть домашнє завдання не робила, все давалося їй само собою.
Коли ми здавали ЗНО, я помітила, як вона списує з телефону і здала її. Був жахливий скандал, її мама кидалася на мене з погрозами, а я раділа, що та отримала по заслугах. Моя мама жартує, що я типовий Овен, може так воно і є.
«Виживуть лише сильні» – такий мій девіз у житті. За будь-якого натяку на суперництво у мене енергія через край б’є, хочеться гори згортати. Я, мабуть, і в ІТ-пішла, щоб поставити на місце всіх, хто каже, що дівчатам тут не місце. Ніколи не йду на поступки, я сама за себе та мені байдуже, що інші подумають. Натомість у мене в 26 років своя квартира, машина і відпочивати я їжджу не в Єгипет, а на Балі.
Нещодавно познайомилася із хлопцем, йому 30 років. Привабив він мене не зовнішністю, а схожістю поглядів життя. Але твердим він був не завжди. Раніше він був поступливим хлопцем. Допомогти з роботою – будь ласка, завжди увійде у становище. У борг давав, казав, віддаси, як зможеш.
А потім у нього в сім’ї трапилося лихо, знадобилися гроші на лікування. І тут раптом усі колеги, яким він допомагав, увімкнули задню. На прохання позичити грошей — якісь невиразні відмовки, а колишні борги навіть згадувати не хотіли. Деякі навіть казали, що не брали, інші давно розрахувалися.
У це лихоліття йому допомогли рідні. Але з того часу ставлення до людей у нього змінилося. Стільки всього довелося здолати, що він став іншою людиною. Досягнув підвищення, підсидівши колишнього товариша, тепер він голова техвідділу. Зауважив, що став мстивим на адресу колишніх колег.
Так, погано, але за два роки він зрозумів, що приказка – «не хочеш зла – не роби людям добра», справедлива. Я з ним повністю згодна, тому що й сама не раз спостерігала такі ситуації, коли люди не пам’ятають і не цінують зроблене ним добро.
