— А з третім вона вчинила так само, малюкові півроку, а мати на роботу вийшла. Онук скинутий на няню, а невістка поїхала за кордон, у відрядження, – злиться Тамара Олегівна. – Навіщо було їх скільки заводити, якщо дітей не бачиш узагалі? Я вже в няньках їхніх заплуталася, у старших одна, у малюка – інша, є ще й змінна, коли вихідний хтось бере.
— А ночами як?
— А ночами мій син підхоплюється і памперси синові молодшому міняє. Ось так і живуть. Син удома теж не сидить, у нього теж робота. Ну і навіщо ще діти? Перші двоє майже без матері з батьком виросли і цей ростиме так само? Ой, що ти, мені й матері своїй невістка не довіряє. Та ми вже обидві не впораємося просто з малюком, вік не той, – хитає Тамара Олегівна головою.
— Ну, знаєш… Якщо все їх влаштовує, якщо живуть добре, то чому б і ні? Не одних же вони дітей кидають, – каже жінці приятелька.
— І ти туди ж? Гроші всього не вирішують, – ображається за відсутність підтримки Тамара Олегівна. – Дітям потрібна мати. Тим паче, таким маленьким. А якщо матері ніколи, навіщо було їх аж троє заводити? Обмежилися б одним уже й добре.
У Тамари Олегівни дуже ділова невістка. Аліні 37 років і в плані заробітку веде в подружній парі саме вона. Син Тамари Олегівни працює, отримує середню зарплату, насолоджується тим, що займається улюбленою справою, але зірок з неба не хапає.
Невістка ж – справжній добувач, вона мотається закордонними відрядженнями, успішно робить кар’єру, у своїй фірмі вона – цінний і дуже високооплачуваний фахівець. Так, у дівчини був непоганий старт у житті: з 18-ти років жила у власній двокімнатній квартирі та їздила в інститут на машині – тато подарував. Тато подарував і навчання за кордоном після отримання українського диплому. А далі Аліна старалася вже сама.
Чому яскрава й успішна дівчина звернула увагу на сина Тамари Олегівни – для свекрухи й зараз загадка. Спочатку була думка – «прикрити гріх», але перший онук зʼявився на світ лише за 5 років після весілля, коли Аліні було вже 30, та й живуть син із невісткою цілком дружно. Рідко бачаться, але дітей роблять регулярно.
— Через півроку появи старшого Аліна зірвалася на роботу, – згадує Тамара Олегівна. – Я мало не впала від такої новини. Найняла няньку синові і – вперед. Я до сина: мовляв, малюка ще грудьми треба годувати, йому мати потрібна, але мені ясно дали зрозуміти, що будуть ростити дітей так, як самі потрібним вважатимуть.
Через 2 роки після старшого онучка на світ з’явилася онука. І знову Аліна посиділа в декреті тільки півроку, а потім одразу ж зірвалася у відрядження, щоправда, рідною країною. Жили молоді вже у власному будинку і дві няні віку під 50 років сиділи з дітьми, поки невістка заробляла гроші.
— Мамо, нас усе влаштовує, – знову обірвав Тамару Олегівну син. – Аліна робить кар’єру і заробляє непогані гроші.
— А що не так? – телефоном, наживо її не зловити, запитала Тамару Олегівну невістка. – Ми нікого з родичів не напружуємо проханнями, справляємося самі. Ночами діти з батьком, навіть якщо я поїхала. Він у декрет не хоче сідати, я не наполягаю. І я не для каш і підгузків. Моя справа зараз – заробити дітям на майбутнє. І я це зроблю. Не ображайтеся, Тамара Олегівна, але дітей у нас буде стільки, скільки самі вирішимо. З Вами радитися я не вважаю за потрібне.
— А що я можу, – розвела руками сваха. – Це їхня справа. Зате в нас онуки є з тобою. Аліну вдома сидіти не змусиш. І потім, діти ситі, здорові, доглянуті, що ще треба?
Діти справді не страждають, няні забезпечують усе, а Аліна з чоловіком проводять рідкісні вихідні цілком і повністю в сім’ї. Ось нещодавно ще й Аліна вдома посиділа цілих півроку, коли зʼявилася третя дитина, син.
— Не розумію і ніколи не зрозумію, – каже свекруха Аліни. – Як так можна? Малі і менші діточки. А якщо нянька не додивиться? І грудне вигодовування згорнула, але ж тільки-тільки прикорм почала вводити, зараз його пізніше дітям дають. І цього разу поїхала вона відразу на два тижні за кордон. Скажи, нормально це?
У подруги Тамари Олегівни і син є, і дочка. Обидва – іпотечники. У доньки одна дитина, у сина двоє, невістка в затяжному декреті сидить, грошей вічно бракує, син шукає підробітку, але виходить, не дуже.
— То й діло в мене в борг просять, – хитає жінка головою. – Іноді віддають, а частіше я просто не беру, знаю, що в них немає ні копійки зайвої. І знаєш, я б рада була, якби мої діти жили в достатку і на нянь заробляли. Може, твоя невістка з тих жінок, яким з малюками не цікаво? Ось підростуть, вона більше часу з ними проводитиме. Не нервуй, Томо.
Але не нервувати Тамара Олегівна не може: онук старший пішов у перший клас, водить його туди няня, мати єдиний раз була в школі – на лінійці 1-го вересня. Так, діти нагодовані, ні в чому не потребують. Ні в чому, крім батьків. Батька ще так-сяк бачать, а матір – ні.
Чесніше було б узагалі не мати дітей, якщо тобі вони не потрібні, а не так: розплодила і скинула на чужих людей, – каже вона. – Щоб що? Залишити свій слід на землі? Загалом, не розумію. Я до них їздити часто не можу, але й не вважаю, що бабуся матір замінить. І скільком ще діткам Аліна дасть життя, теж не знаю. Уже наявним треба дати і тепло материнське, і увагу, і ласку.
А ви що думаєте? Тамара Олегівна просто не любить невістку? Ну живуть люди й живуть, народжують і виховують так, як вважають за потрібне. Динамічний вік, успішні люди рідко безвилазно сидять удома з нащадками.
Краще чи що, як у подруги Тамари Олегівни? Останній хліб без солі? І толку від того, що її невістка вдома сидить?