Я довго мріяла про сім’ю. Вималювала у Господа чоловіка. Чомусь була впевнена, якщо з’їжджу до Єрусалиму Господь мене почує і я зустріну людину. Я просила чесного та благочестивого.
Минуло два місяці. Я його зустріла, звуть Андрій. Все було взаємно. Він допоміг мені знову вірити та любити.
Одружилися ми за пів року. Він обов’язково хотів вінчатися, і мені це було важливо. Повінчалися.
Два роки жили, душа в душу. Я була щаслива, як ніколи у житті. Чоловік ніжний, дбайливий, уважний. Не було у нас дітей, у цьому моя вина.
Про це я йому сказала одразу після знайомства. Оскільки у нього є син після першого шлюбу, він не дуже засмутився.
Але сказав, що зробить усе, щоби я стала мамою. Потім сказав, що не хоче дітей, «п’ять років із життя викреслювати не хоче».
Але я не могла змиритися і збирала гроші на штучний метод. Чотири роки я ходила до клініки, робила все можливе.
Він почав мене підтримувати. Дав половину грошей. Я вірила, що все вийде. На цьому ґрунті мене зненавиділа свекруха.
Три роки зі мною не спілкувалася і всіляко намагалася нас розлучити. Жила як на гойдалці — то гаразд, то жахливо.
Стосунки псувалися. Я розуміла, що це вплив його мами, але ніколи не говорила жодного слова поганого на її адресу.
Був період, коли чоловік перестав із нею спілкуватися та пів року не ходив у гості. У цей час жили спокійно. Я переживала, казала, що треба помиритись.
Було дві спроби штучного методу. Не вийшло нічого. Залишився біль, розпач і борги.
Спершу чоловік підтримував, потім ні. Вирішили всиновити. Відучилися у школі прийомних батьків. З’явилася надія стати матір’ю.
Але щойно свекруха дізналася про це, чоловік передумав і все. Мама його жила з бабусею.
Коли бабусі не стало, чоловік жив із мамою 10 днів, потім ходив щовечора після роботи до неї. Відносини почали псуватися.
Він грубив мені, казав, що я дурна. Я стала дратувати його по дрібницях. Я стала дуже невпевнена в собі, а він казав, що йому потрібна поряд впевнена жінка.
Я все терпіла. Думала, що люблю, і ми вінчалися, треба зберігати сім’ю, покривати любов’ю і терпінням. Було дуже багато гарного.
Коли він повернувся додому жити, сказав, що подаватиме на розлучення. Щоб я збирала речі та протягом десяти днів переїхала.
Сказав, що я людина невдаха. Зі мною в нього одні невдачі. Сказав, що більше не любить.
Хоча перед цим казав, що я найкраще, що було в нього. Не можу зрозуміти, як так кардинально змінилася людина? Вже два місяці живемо окремо.
На розлучення не знаю, подав чи ні, він мовчить, не спілкуємось. Спочатку я сподівалася зараз не знаю, що мені робити. Я не хочу розлучення.
