З майбутньою дружиною познайомився, бувши студентом. Грошей в мене було мало, тому зустрічалися у неї на квартирі, яку вона винаймала ще з двома подружками.
Якось засидівся допізна, Соня вмовляє залишитися на ніч, я й не став відмовлятися. Дійшло до близькості, я кажу, що незручно якось, дівчата зараз прийдуть.
Вона каже: “вони вже звикли, посидять на кухні”. Я здивовано дивлюся на неї, вона з жахом заплющила очі, зрозумівши, що сказала.
Потім засміялася і сказала, що це вона про те, що її подруга Віка часто приводить свого хлопця до себе. Я не сильно повірив, але вирішив не псувати вечір.
Побралися ми за рік. Я часто згадував сказані того вечора слова майбутньої дружини, але заспокоював себе тим, що це справді про подругу було сказано.
Але як я помилявся! Звинувачую себе за те, що не пішов того вечора, адже був перший дзвіночок. Прожили п’ять років разом.
Дружині дорікнути не міг ні в чому, але зовсім випадково дізнався про те, що вже два роки дружина має коханця. Сльози, звинувачення у недостатній увазі, невеликій зарплаті, а потім вибачення, прохання все забути та почати спочатку.
Зараз я розлучений, влаштовувати своє особисте життя не маю жодного бажання. Ніколи не зможу повірити жодній жінці.
Катерина мала б ще рік тому повернутися на свою роботу після відпустки по догляду за…
— От чесно вам скажу: я ще тоді, у день знайомства з його родиною, нутром…
Ірина виросла у звичайній робітничій сім’ї. Її мати, Галина Семенівна, все життя пропрацювала кастеляншею в…
— То що, нам знову до твоєї мами пакувати валізи?! — грізно, аж із металом…
— Усе б нічого, якби не одне «але»: дітлахи — то ж моєї старшої сестри…
— Ну просто збожеволіла, чесне слово! Іншого пояснення я не знаходжу, — бідкається Олена своїй…