Дівчино, а як ваше ім’я? — Мене звати Марія, але я вже далеко не дівчина, молодий чоловіче. Тож краще прийміть замовлення і принесіть швидше мій чай

Я багато кому розповідав цю історію, але люди чомусь думають, що мій друг вчинив так саме через корисливі цілі. І чомусь усі забувають, що коханню на вік все одно. Це саме той випадок.

Як ви вже здогадалися, історія ця про мого близького друга, який зустрів жінку, набагато старшу за себе, і одружився з нею. Спочатку були якісь насмішки від оточуючих, але потім стало зрозуміло, що таке кохання взагалі мало хто може в житті зустріти.

Ігор підробляв у кафе офіціантом і одного дня прийшла та сама відвідувачка, яка глибоко запала в його серце. Був ранній ранок і заклад щойно відкрився. Жінка сіла за столик і замовила міцного чаю. Ігор підійшов прийняти замовлення, і в цей момент між ними пройшла невідома сила, яка притягнула їх одне до одного. Цілу хвилину вони просто дивилися одне одному в очі й у незручності не могли підібрати жодних слів. Я це одразу помітив, хоч і бачив усе з кухні (я повар в цьому закладі).

Здається, Ігор прийшов до тями і запитав:

— Дівчино, а як ваше ім’я?

— Мене звати Марія, але я вже далеко не дівчина, молодий чоловіче. Тож краще прийміть замовлення і принесіть швидше мій чай.

Ігор не відставав:

— Так скільки вам років? Перед собою я бачу дівчину!

— Марія розсміялася і відповіла, що їй майже 59 років.

Ігор молодший на 25 років.

І насправді, по ній не скажеш, що вона уже в такому солідному віці. Доглянута, приємна жінка. Вона дочекалася свого чаю, встала і пішла багатозначно подивившись на Ігоря.

Того дня Ігор був сам не свій і заявив мені, що це найнезвичайніша жінка, яку він коли-небудь зустрічав.

Я й подумати не міг, що Марія так сильно запала в душу моєму другові. Я то думав, що це всього лише швидкоплинний потяг до зрілої, але красивої і доглянутої жінки. Він чекав її повернення близько тижня, але її так і не було. Ігор буквально собі місця не знаходив.

Минуло ще кілька днів і Марія повернулася в кафе. Ігор нарешті дочекався свого моменту і вирішив діяти напевно, його радості не було меж. Він запропонував жінці сходити на побачення. На моє здивування жінка відповіла згодою.

Отже, минуло вже 3 роки з цього моменту, і 2 з них Марія з Ігорем живуть як подружжя. Вони взяли півтора року тому з притулку дитину і виховують її як свою. Живуть душа в душу. Ми часто з ними бачимося і дивуємося, як любов настільки може бути прекрасною.

You cannot copy content of this page