На Риту чекала довга дорога на море. Довгоочікувана відпустка, яку хотілося провести із задоволенням і без усіляких пригод, десь в Італії. Літаків вона боялася з самого дитинства. Спочатку чоловік Максим умовляв її летіти, але вона ні в яку не погоджувалася.
Однак і з попутниками їхати не мала наміру. Мало хто ще попадеться, а вона була дама з характером, яка цінувала свій особистий комфорт більше за гроші.
Тому було прийнято рішення викупити все купе повністю. Спочатку хотіли взяти люкс, але місць уже не було.
Із самого дитинства Рита часто їздила з батьками в потязі. Причому саме в плацкарті, тому що купе тоді було недосяжною розкішшю.
На все життя вона запам’ятала запах риби, курки, локшини швидкого приготування, який розносився на весь вагон. А ще ці ноги, що вічно стирчали перед обличчям, які ніяк не можна було не відсунути. Постійна дитяча біганина по вагону і моторошне хропіння, від якого навіть беруші не рятували.
— Ні, з мене досить! Більше ніякого плацкарту. Якщо й подорожувати, то тільки з комфортом.
Усю дорогу подружжя їхало і насолоджувалося краєвидом з вікна, а також товариством одне одного. Усе було чудово, поки в один момент до них у купе не почала рватися провідниця. Причому ні з того, ні з сього.
Рита і Максим розгадували кросворд, як раптом хтось почав смикати ручку дверей.
— Що вам потрібно?
— Відкрийте, це провідник.
Рита відчинила двері й дивно подивилася на дівчину.
— Що Ви хотіли?
Поруч із провідницею стояла жінка середніх років із дитиною.
— Розумієте, тут така ситуація… Загалом, нам потрібно розмістити у вас людей.
— У якому це сенсі? – Рита навіть підняла брову від подиву.
— Розумієте, поїзд іде битком. Усі місця зайняті й давно викуплені, а людям потрібно виїхати.
— Ми тут до чого? – Рита продовжувала з невдоволенням дивитися на провідницю, яка вже в край знахабніла.
— Ну, як же, ви їдете удвох і якраз є два вільних місця. Тому тут могли б розміститися люди.
— Ні, не могли б! Я проти.
Провідниця явно забула, що місця тут не пустують. Вони були ще від самого початку принципово викуплені. І не для когось, а для власного комфорту.
— Так, стоп дамочка! У сенсі немає місць? У вас купе наполовину вільне! – втрутилася в розмову жінка.
— І що з того? Я ж сказала, що ми його повністю викупили і місць немає. Що незрозумілого?
Рита вже хотіла безцеремонно зачинити перед їхнім обличчям двері. Зазвичай вона так ніколи не робила. Але на безпардонність треба відповідати аналогічним чином, інакше не зрозуміють.
Однак і та тітка виявилася не промах і не мала наміру поступатися. Вона тут же поставила ногу у двері.
— Що Ви собі дозволяєте? Приберіть ногу, зараз же! – закричала Рита, а Максим продовжував мовчки спостерігати за тим, що відбувається.
— Це ти що собі дозволяєш? Занадто багато честі все купе займати!
— А на якій підставі Ви мені “тикаєте”? Ми з вами за столом не пили!
Тут не встигла та мадам щось відповісти, як її донька одразу ж почала канючити.
— Мамо, я хочу спати! Коли ми приїдемо?
— Зараз усе буде, потерпи.
Потім ця мадам знову звернулася до Рити.
— Послухай, тобі самій не соромно? Дитина на ногах ледве стоїть, спати хоче, а ти на місця нас не пускаєш.
Тут Рита вирішила зробити хід конем і поставити на місце нахабних хабалок.
— Раз так, тоді покажіть свій квиток.
Тут ця жінка почала пояснювати, що квитка в неї немає. Тому що до останнього моменту вона не знала, чи зможе поїхати у відпустку з дитиною, чи ні. А тут, як трапилася нагода, так одразу ж зважилася.
От тільки халепа – всі квитки вже давно були розкуплені. Цікаво, на що вона розраховувала в курортний сезон? Квитки люди зазвичай беруть за місяць, а то й більше. А вона схаменулася в останній момент і ще дивується, чому її ніхто пускати не хоче.
До речі, про пускати. Як вона взагалі у вагон без квитків потрапила? І тут у Рити склалася картина. Ця сама мадам була чи то подругою, чи то знайомою провідниці, ось і попросила її поквапитися. А та була не проти, тим більше, що гроші зайвими не бувають.
— Дівчино, ну, справді, невже Вам шкода? Разом же веселіше їхати – почала її буквально вмовляти провідниця, але Рита лише похитала головою.
— Мені не треба веселіше, я хочу доїхати спокійно і в комфорті. Інакше стали б ми з чоловіком усе купе викуповувати і вдвічі більше переплачувати, як Ви думаєте?
Гаразд, хочете я заплачу. Якщо совість, звісно, дозволить узяти гроші з матері з дитиною.
Дивно, але вона ще й торгуватися почала. Типова “я ж мати” з мемів в Інтернеті попалася. Так, у реальному житті Маргарита з такими ще не стикалася. Однак язик був підвішений і вона завжди знала, що відповісти.
— Мені не потрібні Ваші гроші. Мені потрібен комфорт. Зачиніть двері з того боку.
Тут вони звернули увагу, що в купе ще є чоловік, який чомусь сидить і мовчить.
— Чоловіче, а Ви своїй дамі нічого сказати не хочете? Ви що взагалі думаєте?
— Я не проти, Рит, може, пустиш людей? Вони ж нам не завадять і не потіснять сильно. Тим більше, з дитиною.
Рита грізно подивилася на чоловіка, і з одного тільки погляду було зрозуміло, що вкотре він ляпнув щось не те.
— Я сказала ні! Що незрозумілого? Усе, вимітайтеся звідси! Більше я терпіти цей балаган не маю наміру!
Тут жінки вже, не соромлячись, почали переходити на особистості й навіть роздавати поради Максиму.
— Так, ну й дружина у вас. Ви вочевидь хороша людина, але, цілком ймовірно, нещасний чоловік.
— І не кажи. Така дружина гірша за заклятого ворога! – підтримала її провідниця.
Здавалося б, Рита не потребувала їхніх коментарів і, тим паче, не питала нічиєї оцінки.
Вона вже зібралася йти до начальника поїзда, але з’ясувалося, що і це марно. У провідниці було все давно з усіма домовлено і лаятися не було жодного сенсу. Однак Рита знала свої права і мала намір їх відстоювати.
— Так, як Вас там, Олено? Схоже, Ви взагалі своє місце роботи не цінуєте – сказала Рита, подивившись на бейджик провідниці.
— Це ще з чого такі висновки? Тому що я за справедливість і не маю наміру танцювати під Вашу дудку?
Рита у відповідь лише посміхнулася.
— Огидне ставлення до пасажирів! Але це можна виправити! Я зараз на гарячу лінію зателефоную і поскаржуся. Потім відгуки накатаю такі, що мало не здасться. А ще в мене є знайомі з телебачення. Подивимося, як ви заспіваєте, коли вийде “цікавий” репортаж.
Тут вони обидві притихли і, нарешті, пішли геть. Звичайно ж, не без скандалу. Але свого жінка домоглася.
— Рит, може, не варто було з ними так? Тобі ж люди нічого поганого не зробили!
Маргарита злобно подивилася на чоловіка, а потім відповіла:
— А ти б узагалі помовчав. Як мій чоловік, ти зобов’язаний бути завжди на моєму боці. А не за хабалок, яких бачиш уперше.
— Але ж вони просто хотіли доїхати.
— І чути нічого не хочу! Не для того всі купе викуповували, щоб їхати з ким попало!
Після цього випадку всю дорогу подружжя їхало мовчки і кожен займався своєю справою. А Рита вже почала сумніватися, наскільки правильним виявився її вибір супутника.
