Прочитавши сповідь «Мій роман закінчився нічим», згадала та вирішила написати історію піврічної давності. З чоловіком у шлюбі з любові, пристрасті, інтересів, взаєморозуміння, принципів і звичок поєднуємося. Є двоє дітей, яких він любить та виховує, забезпечує.
Наші з ним стосунки різні, але загалом сильні, великі, добрі — нас все в усьому влаштовує, чоловік мене теж влаштовує. Телефони наші та дітей все життя без паролів, бо є довіра, і нема чого приховувати.
Є у нього хобі – грати у стрілялки онлайн, є свій клан (група 60 осіб). Там як хлопці, так і дівчата, чоловіки та жінки, як сімейні, так і нs. Чоловік ділиться своїми думками та переживаннями, розповідає про них. Є і спілкування між ними в одній групі ватсап.
З іншого клану грала дівчина Настя 33 років (чоловік, троє дітей). Написала потім моєму чоловікові сама на ватсап, мовляв, щоб списуватися на рахунок гри. Потім почалися питання особистого характеру з її боку, смайлики, різні теми, писала, що цікаво їй з ним, і що він їй подобається. Що нудьгує тепер по ньому, що вдома нудно, чоловік її нецікавий, прижилися-набридли і т.д. Іноді чоловік сам щось мені розповість, на кшталт: «Настя пише – йду грати з нею та іншими». Я про це не переймалася.
Потім відчуваю, що щось не так у нас, місяць уже як спілкування не вистачає. Я зранку взяла телефон, прочитала смс та голосові повідомлення, фото та відеодзвінків не було. Листування мені не сподобалося, я засмутилася, там багато чого було, так скажемо спілкування як зі своєю людиною – більше, звичайно, їй треба було, а він відповідав, і щось потім теж питав чи жартував. Про мене там не йшлося, що є дружина, добра, і що з роботи прийшла.
Мій роботодавець – чоловік, вдівець, я працюю нянькою його дітей. Зарплата гідна, у мене стаж 15 дітей у вихованні та коханні, діти мені подобаються, люблю їх. Вечір суботи, після смачної вечері, сіли спілкуватися трохи я і говорю.
— Покликав нас до парку Олександр (роботодавець). У неділю щоб діти повеселилися.
Чоловік напружився, каже, навіщо разом, я відповідаю, що відмовилася. Він попросив мій телефон, я передала. Я його телефон теж взяла, дивлюся ватсап, там просто номер без підпису (це Настя) із мужнім виразом обличчя з короткою стрижкою на аватарці. Читаю їхнє листування (як би вперше).
Кажу:
— Ти ж знаєш, мені не приємне ваше спілкування, ми сімейні люди, а вона скучила тут. Сподобався ти їй, та й ти відповідаєш, що вона тобі симпатична як людина. Як це мені зрозуміти?
Я йому все розповіла, поділилася переживаннями. Він спитав, що такого, що мені неприємно стало. Кажу, що все спілкування неприємне для мене, але бачу, що вас влаштовує. Я зберу тобі речі та спілкуйся там в іншому місці, без мене. Ось, виявляється, чому мені мало діставалося спілкування! Я вже знаю, що так не житиму, не зможу, не моє. Озвучила – роби.
Він, звісно, не чекав. Побачивши і відчувши силу мого правильного рішення та виразу обличчя «справа в дію», почав питати, що за рішення, і що він нікуди не піде. А щоб я не засмучувалася, він не спілкуватиметься, оскільки це для нього нічого не означає.
Я взяла та видалила її номер. Потім разом зайшли в гру і він видалив її звідти, і зробив блок на запрошення та заблокував. Сказав, що мені не треба переживати, це якось само собою перейшло на особисте, але вона йому ніхто і через це він не збирається розлучатися. Просив вибачення. До цього у нас все йшло добре, просто я не знала, як поводитися. Два-три дні не по собі, переживала, звичайно, вибачила, відпустила, про неї я не думаю.
Впевненість у собі та в ньому була присутня завжди. Справили 20-річчя, все як було, так і є добре – увага, любов, турбота, робота, стосунки, хобі, відпочинок, діти, рідні та знайомі… Нас пов’язує багато, є взаємоповага та розуміння.
Її сім’я – це те, з чого складається вона. Там не цікаво, нудно. Ця Настя не хоче палити перед своїм чоловіком, боячись, що чоловік дізнається. Це від небажання робити все для покращення стосунку у своїй родині, полізла ще й у чужу, розмріялася про одруженого чоловіка. А я усвідомлюю кожну свою дію, чиста, вірна, і щира, якою і має бути жінка.
