Днів через 5 зустрілися, почалася стосунки, він спокійний, домашній, працюючий, практично не п’є, з донькою порозумівся і хоче, щоб ми переїхали до нього жити, хоча знайомі 10 днів лише, а я боюся і сумніваюся, що як тільки я це зроблю, все буде, як і вперше заміжжя, все відбувається так швидко, що мене постійно мучать сумніви, ще важливу роль відіграє те, що 10 років тому він три місяці пролежав у комі, була травма, на одне око практично не бачить

Мені 27 років, є семирічна донька. Я розлучена. Після розлучення, розчарувавшись у сімейному житті, вирішила, що більше не хочу заміж. Створила стосунки, які ніколи не призведуть до серйозності. Час йшов. Біль розчарування йшов і я розуміла, що хочу мати сім’ю, де люблять і чекають.

Тоді я зареєструвалася на сайті знайомств і почала спілкуватися із чоловіками. Вони всі мені були наскільки не цікаві, що нудно. Я спілкувалась, потім місяцями туди не заходила, коли туга заїдала, знову заходила. Так тривало близько року.

Але з одним чоловіком я таки домовилася зустрітися, але він припинив зі мною спілкування, напевно, не до смаку припала. З одним зустрілися, але я одразу зрозуміла, що він не мій. Після всіх подій я від розпачу взяла і сама написала перше повідомлення чоловікові.

Почалося цікаве листування, потім телефонна розмова. Маю визнати, що таке в моєму житті вперше. Я чекала на дзвінок, повідомлення від нього. Він говорив про зустріч, але все так і залишилося словами. Він мені був цікавий, але потрібно дивитися правді у очі. Пізніше я зрозуміла, що він волоцюга та гуляка.

Ми припинили спілкування. Я зрозуміла, що з таким я не можу бути разом. Та й він, мабуть, хотів просто віртуального спілкування. Хоча, правду кажучи, я все ще про нього згадую. А він іноді мені пише. І коли я зрозуміла, що він не для мене, я в повній розгубленості відповіла на повідомлення зовсім звичайному чоловікові.

На перший погляд, нічого цікавого. Але співрозмовником він виявився непоганим. Днів через 5 зустрілися, почалася стосунки. Він спокійний, домашній, працюючий, практично не п’є і не палить. З донькою порозумівся і хоче, щоб ми переїхали до нього жити.

А я боюся і сумніваюся, що як тільки я це зроблю, все буде, як і вперше заміжжя. Все відбувається так швидко, що мене постійно мучать сумніви. Ще важливу роль відіграє те, що 10 років тому він потрапив в аварію і три місяці пролежав у комі, була травма. На одне око практично не бачить.

Але боюся я, щоб із головою проблем не було. Може, я просто не помітила. Ми ж дуже мало знайомі. Я ніяких пристрасних почуттів до нього не відчуваю, але мені з ним добре, комфортно, спокійно. Але так страшно щось міняти у своєму житті.

Я тягну з відповіддю як можу. Я знаю його лише 10 днів. Я не хочу з ним розлучатися, але жити разом не готова. Він каже, що повернемося до цієї розмови пізніше. Ось я думаю, чи правильно я роблю, і чи нормально, що чоловік так швидко, не впізнавши мене краще, хоче зі мною жити і навіть одружується не проти?