Хочу написати закінчення моєї сумної історії, про зраду дружини, яка сталося буквально кілька днів тому. Ми з дружиною вкотре поговорили про все, про нас, про дитину, про почуття одне до одного, цього разу без емоцій та сліз.
Вирішили, будь що буде, спробуємо все налагодити. Виявилося, не судилося — до нас приїхала дружина коханця.
Вона знайшла листування моєї дружини та свого чоловіка, і щось ще загалом приїхала побачити ту, що зруйнувала її сім’ю. Моїй дружині вона сказала, що віддає їй свого чоловіка і йде з дітьми (у них їх було двоє).
Далі грюкнула дверима і пішла у сльозах.
Моя дружина добу ходила, не підводячи голови і не просихаючи від сліз.
Я намагався заспокоїти, але я був явно не тією людиною, яку вона хотіла б бачити. Вранці вона зібрала речі і сказала, що так більше не може, що на ній висить надто великий тягар, і так жити вона більше не хоче і не може.
Вона залишила мені дитину, сказавши, що я добрий батько і пішла. Думаю, поїхала до нього, ну Бог із ними.
Ось так закінчився мій шлюб. Дивно, але я не шкодую про це.
Дзвонила моя теща. Сказала, що дружина живе у них, що нам із дружиною треба зійтися.
Я не став нічого відповідати, сказав, що вже надто пізно. Поступово все налагоджується.
Я займаюся дитиною і цілком задоволений своїм життям. А дружину та її коханця вибачив і відпустив.
Жити треба сьогоденням, а минуле не треба тримати у собі. Просто не розумію, як вона могла піти, ще й без дитини.
