Наша трикімнатна квартира приватизована на чотирьох осіб – я, чоловік, син та дочка. Так сталося, що живемо зараз дуже великою, але зовсім недружною родиною. Першою вийшла заміж дочка, і молоді тимчасово оселилися в нас.
Це не сподобалося синові, почалися конфлікти, спочатку із сестрою, а потім і зі мною, що дозволила жити у квартирі чужій людині. Чоловік дотримувався нейтралітету. Через три роки одружився син і на зло нам привів невістку до квартири.
Вона має однокімнатну свою, але вони її здають. І з цього дня почалося щось страшне. Якщо раніше з донькою обов’язки вдома не ділили, то невістка внесла свої корективи. Миє тільки свій посуд, прибирає лише у своїй кімнаті. Ми з донькою домовилися, що той, хто готує, той і миє весь посуд.
Дійшло до того, що невістка викинула у відро для сміття чашку, яку в раковину поставила онука (їй 6 років). Дочка зробила їй зауваження, та відповіла, що якщо не змогла виховати доньку правильно, то мала сама помити чашку. Донька сказала, що вона тут ніхто, а вона вдома. На крик вибіг син і штовхнув сестру. За неї заступився її чоловік та я.
Раніше син таким був. Міг і пропилососити, і в магазин сходити, і з сестрою були нормальні стосунки. Зараз першим піднімає сварку через те, хто має виносити сміття. Я його просто не впізнаю, як підмінили. На кухні два холодильники, два столи, їмо по черзі, щоб не зустрічатися.
Чоловік пропонує продати квартиру та поділити гроші. Ми можемо вкласти свою частину в обладнання дачного будинку, щоб можна було жити там цілий рік, а вони самі вирішують, як і де жити. Але мені шкода дочку. Син може піти до квартири дружини, та й дітей у них ще немає.
А доньці доведеться винаймати квартиру. Чоловік у неї любить погуляти, тож про купівлю свого житла не йдеться. Сама вона не потягне, а ми можемо чим допомогти?
Замкнене коло якесь.
