— Ми могли б зустріти Новий рік разом, — несподівано для себе промовила Ольга й зніяковіла.
Жінка була вже не в тому віці, щоб червоніти, запрошуючи в гості чоловіка, але багаторічний невдалий шлюб зробив її закомплексованою та невпевненою в собі.
— Звісно! Чому б і ні? — з легкістю погодився Олександр.
Йому подобалася Ольга, і він сподівався на тривалі стосунки з доглянутою симпатичною брюнеткою.
Попри повних п’ятдесят вісім років, жінка виглядала чудово, була спокійною і розсудливою, мала великий життєвий досвід і безліч інших чеснот. Загалом, у ній було все, що хотів би бачити шістдесятирічний заможний вдівець у супутниці життя.
Ользі теж подобався імпозантний чоловік, але вона розлучилася всього два роки тому й не була впевнена, що зможе розпочати нові стосунки. Однак прийдешній Новий рік вселяв у неї нові надії, і жінка зважилася…
Ольга метушилася квартирою, намагаючись, щоб усе було ідеально. Але, як завжди і буває в таких випадках, виходило навпаки.
— Що ти накоїв, Кексе! — кричала вона в жаху від руйнувань після чергової спроби кота добути з ялинки іграшку.
Миготлива різнокольоровими лампочками прикраса привертала увагу тварини не перший день, і от саме сьогодні домашній улюбленець зважився на відчайдушний крок.
— Добре ще, що ялинка невисока, й іграшки сучасні, не б’ються, — пихкала Ольга, намагаючись установити деревце прямо. — Ти мені свято зіпсувати вирішив?
Кекс лежав на дивані, вилизуючи шовковисту коричневу шерсть, і дивився на господиню з образою — жадана здобич вислизнула з його лап, коли була вже так близько.
Дещо встановивши ялинку в колишнє положення, жінка поквапилася на кухню, час було накривати на стіл.
Дзвінок у двері пролунав у той самий момент, коли Ольга несла до вітальні салатник із маринованими грибочками. Підстрибнувши від несподіванки, жінка ледь не випустила кришталеву посудину й міцно притиснула її до грудей.
Від цих маніпуляцій один зі слизьких опеньків відокремився від побратимів, зробив кульбіт у повітрі й пірнув у шовкове декольте. Ольга здригнулася й завмерла на місці, витріщивши очі.
Дзвінок пролунав знову, й жінці довелося зустрічати дорогого гостя просто так, із нахабним опеньком під сукнею.
— Привіт! — усміхнувся Олександр, заповнюючи передпокій запахом морозу, дорогих парфумів і мандаринів.
— Привіт, — відповіла господиня напружено й прийняла пакети з підношеннями.
Слизький холодний гриб не давав їй спокою, але вона щосили «робила обличчя».
— Ти роздягайся поки що, проходь, а я зараз! Швиденько!
Примчавши на кухню й поставивши на стіл пакети, Ольга стала посередині приміщення і, енергійно обертаючи тілом, спробувала вигнати із шовкових складок маринований делікатес.
Незабаром маневр дав результат: винуватець метань вивалився поміж носами лакованих туфельок. Жінка полегшено видихнула.
У той же момент збоку почулося приглушене схлипування, і Ольга обернулася. На порозі кухні стояв гість, округливши очі й стискаючи в руці коробку в яскравому пакуванні.
— Це грибок, — пояснила жінка червоніючи.
На секунду очі Олександра зробилися ще круглішими, але от сенс невідомого ритуалу, за яким він мимоволі підгледів, дійшов до чоловіка, і він розреготався. Слідом за ним невпевнено усміхнулася й Ольга.
Найбільше на світі вона хотіла постати перед гостем гарною господинею й привабливою жінкою, але спочатку в її плани втрутився Кекс, потім опеньок…
Вона від душі сподівалася, що на цьому ліміт неприємностей вичерпано, але цій надії збутися не судилося.
Щойно сівши за стіл і почастувавшись закусками, пара почула підозріле шарудіння за дверима, які вели на сходовий майданчик.
— Дивно, — прислухався Олександр, — таке враження, наче біля твоїх дверей порпається великий собака.
— Треба перевірити, — піднялася з-за столу Ольга, — раптом це сусідський пес помилився квартирою.
Насправді господиня чудово розуміла природу загадкових звуків, тому що чула їх із певною періодичністю всі тридцять років свого шлюбу.
— Чого ти прийшов?! — приглушеним шепотом промовила Ольга.
Відчинивши двері, вона, як і очікувала, виявила колишнього чоловіка на килимку біля порога.
— Новий рік наступає! Всі ходять в гості! — блазенським голосом промовив Віктор й ікнув.
— Господи, та де ти встиг так напитися?! Вітю, йди геть, будь ласка, у мене немає настрою з тобою сваритися!
— І чого це одразу напитися? — піднімаючись, ображено протягнув колишній чоловік. — Ну, випив трохи, подумаєш… І потім, я не з порожніми руками прийшов.
Він потрусив у повітрі пакетом, із якого стирчало обгорнуте золотистою фольгою горлечко й якийсь різнокольоровий циліндр.
— Вітю, йди, прошу тебе! Я не хочу скандалу…
Тільки зараз жінка помітила, що на колишньому чоловікові поверх куртки був натягнутий червоний кожушок, а на голові красувався червоний ковпак.
— Боже мій, що в тебе за вигляд? Ти скоїв набіг театральну групу?
Відповісти гість не встиг. На порозі з’явився Олександр.
— О, а я думав, це собака, а тут виявляється цілий Санта Клаус!
Ольга кинула швидкий погляд на друга. Той був здивований появою дивного гостя, але, здається, нічого не запідозрив. Жінка видихнула й вирішила вирішувати проблеми по одній.
— Е-е-е, знайомся, Сашко, це давній друг нашої родини Віктор.
Вона зробила «великі очі», сподіваючись, що колишній чоловік їй підіграє.
— Давній друг? — пробурмотів той із деяким подивом, але сперечатися не став.
— Так, а чого ж ми давнього друга на порозі тримаємо? Заходьте, Вікторе, — гостинно відчинив двері Олександр і відсторонився.
Ольга відвернулася від чоловіків і закотила очі. Жінка хотіла швидко й непомітно позбутися непроханого гостя, але сьогодні фортуна була не на її боці.
— А тут нічого не змінилося, — вів світську бесіду візитер, тикаючи виделкою в усі салатники поспіль. — Усе, як і було два роки тому. Коли я йшов…
— Ну так, — не дала йому закінчити думку жінка, — відтоді я так і не наважилася розпочати ремонт. Усе часу немає, знаєш… А ти от пригощайся.
Колишня дружина поклала на тарілку Віктора гірку салату й подала хліб.
— Так, ти завжди була нерішучою, — похитав головою гість. — Скільки тебе пам’ятаю…
Ольга занервувала. Манеру колишнього чоловіка розповідати всім і всюди, яка вона безголова й нікчемна, жінка знала дуже добре, але до останнього сподівалася, що той не стане обговорювати її недоліки при гості.
— Ну чому ж, — вступив у розмову Олександр. — Ольга дуже енергійна жінка, у неї багато талантів. А ще вона чудово готує. Про що ви напевно знаєте, Вікторе, якщо ви й справді такий давній друг.
З тону гостя Ольга зрозуміла, що він щось запідозрив.
— Те, що вона добре готує, зовсім ніяка не заслуга, — відкинув аргумент Віктор. — Кожна жінка повинна вміти давати собі раду по господарству, тим паче, якщо в неї є родина.
За столом зависло ніякове мовчання.
Олександр уже здогадався, який гість з’явився до новорічного столу, але вирішив не форсувати події. Він сподівався, що ввічливий тон змусить співрозмовника поводитися цивілізовано й не влаштовувати сімейної сварки.
Скандалів Олександр не любив більше за все на світі.
— Щось нудно у вас, — тим часом, продовжував візитер. — Давайте хоч за старий рік вип’ємо? Проведемо, так би мовити…
Ольга й Олександр слухняно підняли келихи. Жінка не зводила очей із колишнього чоловіка, молячись про себе, щоб він нічого не утнув.
— Ну, а тепер давайте піднімемо тост за родину! — тут же знову наповнив свій келих гість.
Решта ледь пригубили напій, і їм добавки не було потрібно.
— За те, щоб усі цінували сімейні стосунки й ставили їх вище якихось дурних образ, — чоловік багатозначно витріщився на господиню.
Та відвела очі, але промовчала. Віктор випив і зачепив п’ятірнею кришталевий салатник із грибочками. Поставивши страву перед собою, колишній чоловік озброївся виделкою й почав завантажувати в рот блискучі мариновані опеньки.
— А що, Олю, хіба ти не давала таку клятву? — із повним ротом запитував гість. — Хіба не обіцяла любити мене й шанувати до кінця днів?
— Вітю, не починай, будь ласка, — із благанням у голосі попросила Ольга.
— А що, я маю сидіти й мовчати, поки ти будуєш очі новому залицяльнику в нашому домі? За тим самим столом, за яким ми зустрічали Новий рік стільки років?
— Ти сам вирішив піти, — нагадала колишня дружина. — Це в тебе з’явилася інша жінка, тож не треба звинувачувати мене.
— Ну то я передумав! — змахнув виделкою колишній чоловік.
Слизький опеньок зірвався з приладу й полетів у бік Ольги, але та була напоготові й вчасно прикрила руками шовкові надра. Грибок звалився під стіл, звідки до нього негайно потягнулася моторна пухнаста лапа.
— Я прийшов спеціально напередодні свята, щоб зустріти його з тобою! Можна сказати, я твій подарунок на Новий рік. Я хотів забути образи й повернути нашу родину! — із докором оповідав Віктор. — Але от я прийшов, і що я бачу?
Він обвів очима кімнату, і інші мимоволі наслідували його приклад.
— Я бачу, що мене тут не чекали! — він стукнув кулаком по столу так, що задзвеніли келихи.
Олександр скривився.
— Вибач, Олю, але я трохи не так уявляв собі святковий вечір…
Відчуваючи, що колишній чоловік готовий зруйнувати стосунки, що тільки-но намічалися, Ольга раптом розсердилася.
— Знаєш що, Вітю? Я багато років була тобі вірною дружиною й матір’ю нашим дітям! Я терпіла твої постійні догани, невдоволення й буркотіння. Тобі все було не так! Суп недосолений, сорочка погано попрасована, несмачна кава. Навіть моя робота викликала в тебе претензії тим, що я не зробила кар’єри!
— Ну так, ти завжди була нерішуча, повільна й безвідповідальна! — підтвердив колишній чоловік. — Але я ж повернувся до тебе, прийшов із подарунками.
Він вказав на пакет, що сиротливо стояв на підвіконні.
— І на знак нашого примирення хочу влаштувати феєрверк.
Віктор, похитуючись, виліз із-за столу й витягнув із пакета той самий різнокольоровий циліндр, який виявився новорічною петардою.
— Зараз я її запалю й…
— Я б не став на вашому місці робити це в квартирі, — із сумнівом промовив Олександр і потягнувся, щоб забрати петарду.
— Вітю, що ти придумав?! — одночасно з ним злякано прокричала Ольга.
Але гість, попри пристойний градус, спритно викрутився, дістав із кишені штанів запальничку й запалив вогонь. Усі на секунду завмерли, а потім Ольга з Олександром забігали по кімнаті, намагаючись запобігти неминучим наслідкам.
Чоловік вирвав із рук непроханого гостя нещасливий снаряд і кинувся до вікна, а Ольга, вгадавши його наміри, кинулася відчиняти стулки.
Віктор у цей час сів назад за стіл і з цікавістю спостерігав за зляканими метушіннями, поїдаючи гриби.
Поки Ольга возилася з неслухняною ручкою, вогник дістався до небезпечного місця. Наступної секунди пролунав негучний хлопок і повалив дим.
Ольга ривком відчинила вікно й присіла під підвіконням. Олександр, спіткнувшись об стілець, із залишками петарди в руці впав на килим.
Переляканий метушнею й димом, у відчинену раму кулею вилетів темний вовняний клубок і з гучними скаргами приземлився на сніг.
Ледве отямившись від потрясіння й озирнувшись, жінка остаточно розлютилася. Багато років принижень і претензій раптом відійшли на другий план, і Ольга буквально кинулася на колишнього чоловіка.
— Зараз же йди звідси! — гриміла вона, вказуючи пальцем на двері. — Забери свої подарунки й іди!
Вона сунула йому в руки пакет і, струснувши за комір, змусила піднятися із-за столу. Горе-палій ніяк не хотів випускати з рук грибочки, які так полюбилися йому, й прямо із салатником в одній руці й пакетом в іншій поплентався в передпокій.
— Ну чого-о-о ти справді? — скиглив дорогою він. — Я ж помиритися хотів, усе спочатку почати, прийшов, так би мовити, викурити трубку миру…
— Ага, так це трубка миру мало не рознесла мені квартиру й змусила Кекса вискочити у вікно?! Це щастя, що вона виявилася бракованою й не накоїла більших лих! Іди зараз же! Не збираюся я нічого з тобою починати!
Жінка зірвала з вішалки куртку, підхопила з підлоги черевики й викинула все це на сходовий майданчик. Віктор вийшов слідом, тягнучи за собою синій халат.
Наслідки петарди ліквідували мовчки.
Олександру довелося вийти на вулицю, щоб розшукати пухнастого страждальця й повернути його до рідних пенатів. Добре, що, стрибнувши з першого поверху, Кекс залишився цілим і неушкодженим.
Повертаючись до квартири Ольги, чоловік ще на сходовому майданчику почув дивні схлипування. У передпокої він застав господиню, що сиділа на підлозі, й утирала сльози червоним кожушком.
— Ти уявляєш, — крізь напади нервового сміху проговорила жінка, — він переплутав свій новорічний костюм і мою червону стару куртку!
І тут вони обоє дружно зареготали, остаточно відганяючи переляк і уявляючи, як десь серед святкових натовпів бродить Віктор у жіночий куртці з кришталевим салатником в обіймах.
«Це буде наша перша спільна пригода», — із надією подумала Ольга.
— Еге ж, ми запам’ятаємо цей Новий рік надовго, — похитав головою Олександр, наче вгадавши її думки.
З вітальні донісся звук в телевізорі… Настав Новий рік!
Це справді був незабутній початок стосунків!
А ви вірите, що комічні, навіть катастрофічні, ситуації на початку стосунків можуть стати гарним фундаментом для міцного й щасливого союзу?
