Маю двох дорослих дітей. Дочка була одружена, жила окремо, а ми із сином жили у приватному будинку. Син виріс, поїхав на заробітки, дочка розійшлася з чоловіком та приїхала до мене. Городом я займалася сама.
Мені вже за 60 років, важко все самій, вирішили продати будинок та купити квартиру. Продали, знайшли квартиру, почали оформляти, а у продавця виявилися деякі проблеми із документами, потрібен був час, щоб їх вирішити. Ми переїхали, почали робити ремонт.
А в мене старенька мати, живе далеко, я її давно не бачила. Я вирішила, що поки є можливість, треба поїхати. І поїхала. Пробула там рік. За цей час проблеми з документами вирішилися і дочка оформила квартиру на своє ім’я. Я так і хотіла – все одно вже старість близько.
Але коли я приїхала, дочка мені сказала, що я тепер тут ніхто, жити тут не буду, ніхто мене не чекав і нікому я не потрібна. Я залишилася без прописки, хоча всі мої речі, які я все життя наживала, все тут, і вона користується ними.
І як мені жити? Квартира двокімнатна, але дочка сказала, що одна її кімната, друга сина. А мені нема місця. Прикро до сліз. Скажіть, будь ласка, чи маю я право жити в цій квартирі спокійно, без криків і погроз?
— Ніно, ти зовсім сором втратила?! — невістка Галина влетіла на кухню, так хряпнувши дверима,…
— Його квартиру переписали прямісінько перед нашим весіллям, але чоловік усе одно не хоче йти…
— Мамо, ти серйозно?! Він що, знову зняв гроші з моєї картки?! Валентина Степанівна так…
Зрада у шлюбі — це далеко не завжди чужі парфуми на комірі сорочки чи потайки…
Мене звати Тамара, мені 62 роки. От уже два роки, як я переїхала жити до…
Ніні Іванівні вже перевалило за вісімдесят. Мешкала вона в невеликому селищі, яке, щиро кажучи, більше…