Мама мені завжди говорила, що кожна людина має два найважливіших рішення в житті – вибір професії та супутника життя. І від першого, і від другого залежить все подальше життя, щастя та комфорт. Але так сталося, що я помилилася з обома життєвими виборами.
Закінчила юридичний факультет, мріяла бути крутим адвокатом, але вже на другому курсі зрозуміла – це не моє. Але батьки наполягли на закінченні навчання, раптом потім я передумаю. Але після закінчення вузу роботу важко знайшла тільки в приватній нотаріальній конторі, і то на найнижчу посаду (немає досвіду).
Звільнилася, перевчилася і зараз працюю швачкою! Навіть не розповідатиму чому, адже вирішила написати про своє особисте життя. Заміж вийшла за однокурсника. Чоловік досяг успіху у своїй галузі, заробляє добре і весь час каже, що я можу і не працювати.
Ні, він не дорікає, просто вважає, що нема чого сидіти весь день за швейною машинкою, якщо достаток у будинку. Каже, що я мала би більше часу на дитину, а то й народити ще одну.
Дочці 12 років, ще одну дитину я хочу, але не хочу народжувати її від некоханого чоловіка! Так, я розлюбила чоловіка, а може, й не любила ніколи. Чоловік це розуміє, але розлучатися не хоче.
Він каже, що багато пар так живуть і нічого. Головне, що він мене кохаю, та й донька, якщо що, лишиться з батьком, я в цьому впевнена. Ось тому й не можу наважитися ні на що.
