Додому з лікарені дитину привезли майже через два місяці після появи, і відразу зайнялися оформленням документів, свідоцтво про народження отримали швидко, а ось із пропискою виникла проблема, квартира, в якій ми з чоловіком живемо, належить свекрусі, чоловік у ній лише прописаний, свекруха категорично проти того, щоби прописати внучку на свої квадратні метри, йдеться тут не про мене і навіть не про чоловіка, каже, що квартира одна, а таких невісток у сина може бути ще багато

Свекруха любить нашу доньку, але прописувати у себе її не хоче. Мені 24 роки. Родом я з невеликого містечка Херсонської області, але живу у Києві. Відучилася у столичному виші, вийшла заміж за киянина з квартирою. Ні, спеціально такого нареченого я зовсім не шукала. Просто зустріла людину і покохала. Ну, а те, що наречений виявився забезпеченим – то це просто пощастило. І зі свекрухою мені теж пощастило.

Вона прийняла мене дуже душевно, незважаючи на те, що весілля було на п’ятому місяці,тобто я вже була з животом. А ближче до кінця терміну майже весь час я була в лікарні. Свекруха поводилася прямо як рідна мама: возила лікарнями, купувала ліки, приносила у відділення патології домашню їжу. І взагалі підтримувала словом та ділом.

Потім були непрості пологи. Я і вся родина пережили кілька жахливих діб, коли лікарі опускали очі і лише розводили руками. Проте донька одужала. Нині їй чотири місяці, і прогнози зараз цілком сприятливі. Звичайно, ще багато роботи: масажі, фізіопроцедури, ліки і постійне спостереження лікарів. Проте, можна видихнути – небезпека минула.

Додому з лікарень дитину привезли майже через два місяці після пологів, і відразу зайнялися оформленням документів. Раніше було не до того. Свідоцтво про народження отримали швидко та без проблем, а ось із пропискою виникла проблема. Квартира, в якій ми з чоловіком живемо, належить свекрусі. Чоловік у ній лише прописаний. Свекруха категорично проти того, щоби прописати внучку на свої квадратні метри.

Йдеться тут не про мене і навіть не про чоловіка. Йдеться саме про дитину, яку ледве виходили, з якою свекруха няньчиться і сюсюкає. Я бачу, що вона її дуже любить. Але мені потрібна прописка, щоб посібники з пологів отримати. Щоб стати на чергу до дитячого садка. Жодних прав на квартиру ми не матимемо, та й не потрібна вона нам. Ми на свою заробимо, якщо на те пішло.

Свекруха на мої докори відповіла: «Ось коли на свою заробите, тоді туди й пропишете, кого захочете. Зрозумій мене вірно. Шлюб у вас поспішний, через дитину. Ще невідомо, житимете чи ні. Може, розбіжетеся через два місяці. А мені потім по судах ходити, виписувати дитину!

Квартира у нас одна, а таких невісток у сина може бути ще багато. Усім квартири дарувати не вийде. Ось проживете хоча б років з п’ять, тоді подивимося». Дитину, звичайно, можна прописати і без згоди свекрухи просто до батька. Але тепер я не хочу.

Образилася, та й псувати стосунки зовсім не хочеться. Хоча б заради чоловіка. Прописувати свою дитину обхідними шляхами проти волі свекрухи – це принизливо. Свекруха поводиться, як ні в чому не бувало. Вона грає з дитиною, цікавиться, як іде лікування, приносить подарунки, допомагає мені з походами до поліклініки. Але про прописку дитини й чути не хоче. Навіть знаючи, що ми не отримуватимемо достатньо відчутну допомогу. Плюс донька невизначений час залишиться безхатьком.

Їхати та прописувати дитину до своїх батьків, у мене можливості немає. Донька й так ослаблена. З одного боку, свекруха у своєму праві – квартира її того, кого хоче, того й пропише. Ми може жити тут, вона нас не жене. Розумію, скільки б нам коштувала оренда.

Чоловік зайняв позицію спостерігача, щоби не сваритися з матір’ю. Каже: «Навіщо тобі здалася ця прописка? Що вона дає? Усі пересваримося, і що на виході? Обійдемося ми без допомоги, грошей вистачає. І до саду ще далеко. Та й дожити ще до нього треба».

Але мене ображає таке ставлення з боку свекрухи. Внучку любить, але прописувати не хоче. А якщо щось станеться між батьками, випише на вулицю рукою, що не здригнулася? Боюся, що це квартирне питання зруйнує наш шлюб.

Зробити вигляд, що нічого не відбувається? Там буде видно, що далі. Чи змусити чоловіка прописати дитину, вдатися до конфлікту? Зрештою, це ж на користь доньки. Зважаючи на все, заробляти своє житло чоловік не буде. Навіщо? І так є, де жити.