Варя була чудовою кулінаркою. Її печеня з картоплею та м’ясом вважалася у вузьких колах еталонною, її піріжки були тими самими, про які домогосподарки пишуть у соцмережах, що після цієї страви чоловік на вас точно одружиться.
Таким фаршированим гусем, який готувала Варя, певно, харчувалися на Олімпі найголовніші боги. А про її пляцки ходили легенди, яким судилося залишитися у поколіннях.
Загалом, Варя чудово готувала, тому вся рідня на свята їхала до неї до неї. Іноді Варі хотілося відпочити від плити, і вона пропонувала відзначити чергове свято біля кафе.
— Ну що ти, — заперечувала мама. — Там не затишно.
— І дорого, — додавала свекруха.
Свята у Варі були єдиним пунктом, яким гідні пані приходили до угоди.
— Ми не відзначаємо цього року, — намагалася відмазатися Варя, коли не було грошей на святкування.
— А ми все одно прийдемо, — життєрадісно казала тітка Тамара.
— Як же ми вас кинемо на свято? Адже рідні люди.
А дядько Вова тільки мовчки кивав. Варі знову накривати стіл для рідні. День народження чоловіка Варі — Сашка у вересні теж не став винятком. Вся чисельна рідня ще з минулого року чекала на повторення свята.
Надвечір у суботу вся рідня зібралася у вітальні Варі. Стіл уже був накритий витончено прикрашеними тарілками із закусками.
— Ну, почнемо, — запропонував Сашко, розливаючи по чарках зелену рідину із запітнілого графіна. — Подвійне очищення, сам гнав.
Випили, потяглися за закусками.
— Якийсь присмак біля оковитої, не зрозумію, — сказав дядько Вова.
— Якщо дуже міцно, то можна перейти на настоянку, — відповів Сашко. — Все своє, пригощайтесь.
На вишневу погодились перейти жінки.
— Теж смаку немає, не зрозумію, — здивувалася мама.
Свекруха задумливо досліджувала тарілки із салатами.
— Варя, а що це?
— Рагу з кабачків, — усміхнулася Варя.
— Ага, зрозуміло. А це, смажене, що?
— Кабачкові оладки.
— Проте, — простягла свекруха. — А от то повітряне що таке?
— Кабачкове пюре.
Гості переглядалися. На столі стояли кабачкові салати, кабачкові котлети, канапе з кабачковою ікрою та навіть олів’є з кабачком замість м’яса.
— Зараз принесу гаряче, — підвелася Варя.
Гості пожвавішали, передчуваючи знаменитого фаршированого гуся. Але Варя внесла страву, на якій лежало щось велике, що нагадує торпеду.
— Кабачок, фарширований кабачками, — люб’язно пояснила вона.
Родичі втомлено їли гаряче.
— Тоді, може, чаю? — запропонувала Варя.
І принесла торт із кабачкових коржів із кремом із збитого кабачка та кабачковими цукатами.
— Стривай. А оковита і настойка… — дійшло до дядька Вові.
— Кабачківка, називається, — кивнув Сашко.
— Так, правда, — додала Варя. — Ми вам уже готуємо подарунки до Нового року. По трилітровій банці кабачкового варення кожному.
Рідня очманіла від кабачкового меню, замовкла.
— Донечко, це що за дивний стіл? — запитала свекруха. — Якась новомодна дієта?
— Може, ви вступили до кабачковосекти? — заплакала мама. — Зізнавайтеся, діти?
— Молитеся святому шинку? — спитав дядько Вова.
— Ви мені у серпні на День народження що подарували? — вдруге запитала Варя.
Рідня знизувала плечима.
— По ящику кабачків, — відповіла Варя. — Кожен з вас, дідько, притарабанив кабачки!!! ! А сьогодні Сашку ви що принесли?
Усі погляди до дверей. Там, за дверима, біля передпокою, стояли кошики та коробки з кабачками.
— Ну ось і… — зітхнула Варя. — Куди їх подіти? До речі, є ще пастила з кабачків та кабачкове ігристе. Бажаєте?
Наступного дня народження Варі родичі скинулися на новий телефон. Кабачки більше ніхто навіть не саджав. Наїлися.
