Моєму сину 24 роки. Начебто вже має бути самостійним, але досі живе з нами та за наш рахунок, хоч заробляє сам. На питання, куди витрачає гроші, нічого зрозумілого відповісти не може, вони в нього, як вода, витікають. При цьому дозволяє собі підвищувати голос на мене та батька.
Він з дитинства був запальним, але швидко відходив, а зараз за будь-якої проблеми замість того, щоб спокійно обговорити, зривається на крик. Я просто звертаю розмову і не звертаю на неї уваги, а батько теж починає кричати — доходить до взаємних образ.
Потім син грюкає дверима і йде, а чоловік починає кричати вже на мене, мовляв, «ти такого виростила». Сам же чоловік завжди дистанціювався від виховання дітей під приводом втоми та відсутності часу. А як я, жінка, можу виховати справжнього чоловіка?
З дівчатами у сина також не все гладко. Від природи він гарний, і подруг завжди не порахувати. Однак він до них ставиться по-споживчому, одна набридла — покликав іншу. Усі гроші на них витрачає.
Боюся, що моя нервова система просто не витримає такого тиску з двох сторін, а психологів у нас у місті немає. Скільки взагалі чекати, коли інфантильний самозакоханий хлопчик стане чоловіком? І як можна прискорити цей процес?
Олена, 49 років
