Друг відмовився від урочистої виписки дружини з пологового будинку. Я знайома з другом дуже давно. Гуляли вічно разом, веселилися в одній компанії, доки не з’явилася його дівчина. Вона страшенно ревнива.
Я їй одразу сказала, що у нас просто дружба і нічого більше цього немає. Потім він зробив їй пропозицію, і вони розписалися, нікому нічого не кажучи. Запропонувала допомогти з організацією весілля (працюю організатором весіль), але весілля вони не схотіли.
Потім вона дізналася, що чекає на дитину. Друг працює вахтою. Вона двічі лежала на збереженні, і коли він приїжджав, то був тільки з нею, йому було не до нас. Коли він вкотре виїхав, вона мала 30 тижнів. Я до них зайшла забрати щось і дивлюся, сумка до пологового будинку була зібрана.
Я їй сказала, що це рано, але вона сухо відповіла, що це не моя справа і народила на 33 тижні. У дитини не одразу розкрилися легені і були проблеми. Вони потрапили до реанімації, лежали там два тижні. Виписали їх, коли дитині був місяць.
Друг приїхав, я запропонувала прибрати у них вдома та влаштувати гарну виписку, покликати друзів, прикрасити все кульками. Але друг сказав, що й так їм стресу вистачило за цей місяць. Не святкуватимуть вони і бачити нікого зайвого не хочуть.
Щодо прибирання сказав, що прийде клінінг. Чому вони не бажають святкувати? Це ж пам’ять. Як вони цього не розуміють?
Буває ж так у житті: людина роками живе поруч із нами, всміхається, вітається, а в…
— Припленталася, «зірка», — злостиво шепоче жінка собі під ніс, — буде тепер сидіти, балухати…
— Мамо, та заспокойся ти вже! — намагалася заступитися за бабу Тоню донька, але Женя…
— Оленко, а може, млинчиків? — лагідно спитала бабуся, зазираючи дівчині в очі. — Ні,…
Я завжди, знаєте, з якоюсь тихою ненавистю чекала свій день народження. Не тому, що роки…
Знаєте, Валентина — жінка рішуча. У неї все по поличках, усе до ладу. І зараз…