Мені 18 років, другий рік навчаюся і здебільшого проживаю закордоном. На мене часто накочує хвиля смутку та туги. Начебто тут є люди, з якими я спілкуюся, але в рамках занять, або лише іноді виходжу гуляти, 2-3 рази на місяць, оскільки сама по собі інтроверт і ледар, мені ліньки кудись йти, збиратися, не люблю гулянки і тусовки, волію просто сидіти у себе.
Відчуття самотності зазвичай приходить, коли повертаюся із занять, порожня кімната, на вулиці вже темно, нема з ким поговорити. Так, я листуюсь із сім’єю майже щодня, 2-3 рази на тиждень спілкуємося по відео дзвінку. Але під час сімейних свят, коли до нас додому приходять гості чи сімейні друзі, про мене всі забувають, ніби мене більше нема в тій родині.
Цими вихідними мені навіть ніхто не подзвонив, не спитав як справи, банальні речі, але змушують відчути відчуження. У душі я ще зовсім дитина, мені теж хочеться бути там з ними, грати в настільні ігри, піти в кіно, але, на жаль. Моє дозвілля полягає в господарських справах, перегляді фільмів, готуванні їжі, навчанні, і ось така сіра рутина.
Мені й не хочеться начебто більше нічого, але не розумію, чому мені так самотньо. Просто все нахлине і все, сиджу і думаю, чим зайняті домочадці, що було в них сьогодні на вечерю, мені нема з ким навіть поговорити ввечері.
Я ненавиджу порожні розмови, але коли я розмовляю з ким-небудь (друг, сестра), мені стає набагато краще, смуток моментально зникає, як тільки дзвінок завершено, вона з такою ж швидкістю приходить.
Різниця в часових поясах, зайнятість – я все розумію. Можу годинами гортати фотоплівку та занурюватись у ту атмосферу. Ще я дуже апатична, особливо в останні 2-3 роки, мені все одно, мені нічого не хочеться, зникли інтереси до мого хобі, мені ліньки все.
І не бачу причин цієї апатії, ні, я не маю нервових розладів, та й приводу для них немає. Але як позбавлятися туги та смутку, сидячи однією, я вже не знаю. У мене дуже мало друзів, я зустрічаюся з тим з ким навчаюсь.
Коли приїжджаю додому, але ми часто не спілкуємося, коли щось потрібно. Мені, по суті, і не потрібне спілкування, набридає і здається, що є важливіші речі — навчання, здоровий сон. Якось усе протистоїть одне одному в мене. Завести більше друзів – це моє. Але набрид такий стан.
