Батьки дружини не хочуть розмінювати квартиру. Я виховувався у дитбудинку, а у 12 років потрапив до прийомної родини. Усиновила мене жінка, яка працювала у нас кухарем. Завдяки їй я теж полюбив готувати, і зараз це моя професія.
У технікумі познайомився із дівчиною, яка стала моєю дружиною. Вона з простої сім’ї: теща працює продавцем, тесть слюсарем. Люди вони непогані, добрі, одразу прийняли мене до родини. Але жити разом не виходить – вони п’ють, а в нас маленька дитина.
Розмінювати квартиру не хочуть, кажуть, що залишать її онукові. Раніше, хоч як приїдемо в гості, тільки про це й розмови. Але я особисто дуже сумніваюся, що це колись станеться. За квартиру вони не платять, набрали багато кредитів, а віддавати нема чим. Водять до себе якихось гуляк, влаштовують гулянки, сусіди постійно скаржаться.
Дружина спочатку намагалася їх хоч якось навчити, а зараз махнула рукою і практично не спілкується. Переживає тільки, що вони проп’ють квартиру, і ми залишимося на вулиці.
Змусити їх написати дарчу нереально, вони відразу ображаються, кажуть, що як тільки вони це зроблять, ми їх відразу позбудемося. А те, що квартиру можуть відібрати чорні ріелтори чи колектори за борги – це їм на думку не спадає.
Чесно кажучи, не знаємо, що робити. У юридичних питаннях не сильні, а адвокат каже, що без їхньої згоди ми нічого не зробимо. Треба було раніше цим займатися, але хто ж знав, що вони так швидко сп’ють і забудуть навіть про рідного онука.
Чи є ще надія, що все налагодиться? Якщо хтось був у такій ситуації, поділіться порадою, буду дуже вдячний.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…