Дружина та мати зробили мене винним. Подруга дружини запросила нас на ювілей весілля, і я попросив мати посидіти з трирічним сином. Вона погодилася. Ми зраділи, що так швидко вирішили проблему.
До ресторану нас запросили на дві години дня. Ми вже почали збиратися, як зателефонувала мама і сказала, що у неї сильно заболів зуб, і вона вже записалася до лікаря. Я розумів, як відреагує на це моя дружина, яка й так недолюблювала мою матір, і почав просити маму до завтра потерпіти. Я потім зміг би відвезти її до стоматолога. Але вона сказала, що не зможе терпіти та поїде зараз.
Я так і не зрозумів, як вона могла потрапити до лікаря в неділю! Я переказав розмову дружині та запропонував поїхати їй самій. Вона відмовилася, цілий вечір дулася, не розмовляла, плакала. Наче я у всьому винен. Вечір був зіпсований, але не остаточно, бо прийшла мати без дзвінка. Сказала, що впоралася зі стоматологом і може побути з онуком.
Дружина не стала навіть розмовляти з нею, пішла до своєї кімнати, а я сказав, що ми вже запізнилися, і немає сенсу їхати. Але мама наполягала, обурювалася, що вона незважаючи ні на що приїхала, а ми поводимося, як скривджені школярі. Тут вийшла дружина і сказала: “Ви придумали зубний біль, щоб зробити мені на зло!”.
Мати пішла зі сльозами після ще кількох образливих реплік дружини. Я намагався зупинити сварку, але не можу ж я прийняти чийсь бік? Тепер я ворог для обох. Дружина гнівається, що не підтримав, а мати, що не захистив.
