— Я так зрозуміла, що вони посварилися, – ділиться з подругою Галина Геннадіївна, – та до ворожки не треба ходити, щоб зрозуміти через що. Упустить і цього нареченого через свою роботу, а у віці за тридцять їх не черга.
— Ну так, якось треба знаходити баланс, якщо вона, звісно, заміж взагалі хоче, – киває головою подруга.
— Заміж хоче, дитину теж хоче, чоловіка поруч, щоб надійне плече, – розводить руками Галина Геннадіївна, – та й іде потяг вже. 35 років нещодавно відзначили. Але Олена заміжня буквально за своєю роботою. Я нічого не кажу, матеріальне благополуччя – це важливо. Тільки в старості матеріальне благополуччя душу не зігріє, води склянку не принесе. Тим паче, що хоче ж вона заміж. І на дітей сестри дивиться мало не зі сльозами.
У Галини Геннадіївни дві дорослі доньки. Молодшій 30 років, вона восьмий рік заміжня, виховує двох дітей, у житті є свої прикрощі й радощі. Із чоловіком живуть у злагоді, разом тягнуть сімейний віз. Ані зять, ані молодша донька не хапають з неба зірок у плані зарплати й кар’єри, донька після другого декрету поспіль узагалі поміняла роботу на ту, що дає змогу більше уваги приділяти чоловікові й дітям.
— У зарплаті програла, звісно, – каже пенсіонерка, – зате і відпроситися завжди можна, і на лікарняних сидіти, і душу ніхто дзвінками мотати не буде.
А от у старшої доньки 35-ти річної Олени в особистому житті все не так вдало. Жінка досі одна, хоча, об’єктивно кажучи, зовнішність у неї набагато цікавіша, ніж у сестри, вона струнка, спортивна. Але чоловіки, почавши з нею стосунки, невдовзі переключаються на інших пані. На не таких цілеспрямованих, як Олена.
— Це її друга робота, – продовжує Галина Геннадіївна, – на першій просиділа рівно роки 4, пішла. І відтоді кар’єра поперла в гору, тепер вона – друга особа в компанії. А якщо вже по-справедливості, то перша, бо все, виключно все на ній. 24 години, 7 днів на тиждень.
— Оплата хоч гідна за таку титанічну працю?
— Більш ніж, – зітхає Галина Геннадіївна, – квартиру купила трикімнатну, одна кімната – робочий кабінет, машину хорошу взяла, на бізнес-сніданки їздить по всій країні, та і за кордон, світ подивилася, сестрі допомагає. Усе є, особистого щастя немає. І не тому що виродок або щось із нею не так, а тому що їй ніколи. А мужику потрібна в житті жінка, берегиня домашнього вогнища, мати його дітей, а не начальниця і бізнес-леді.
У житті Олени було кілька серйозних стосунків, із чоловіками, позитивними з усіх боків. Деякі стосунки, на погляд мами, цілком могли призвести до створення міцної сім’ї, але…
— Вибач, – могла сказати Олена кавалеру просто на побаченні, – важливий дзвінок, я маю відповісти.
А відповівши, могла згорнути зустріч і помчати на робоче місце, щоб проводити якусь важливу нараду через відеозв’язок або розв’язувати проблеми, що виникли, з підписаними вже документами, в яких раптом було виявлено якусь помилку.
— І все, мало хто з чоловіків може це довго витримати, – каже Галина Геннадіївна, – тим більше не один раз, а системно. У нього плани на вихідні, а в неї ділова зустріч, куди її з легкістю начальство відправляє.
— Слухай, Галю, – робить подруга припущення, – можливо, в начальстві й річ? Знаєш же, як буває, сам давно і міцно одружений, а кохану з гачка не відпускає? Не випадково і гроші хороші платить…
— Ох, – заперечно хитає головою Галина Геннадіївна, – якби так… Від такого начальника можна хоча б дитинку було завести, для себе. Але ні. Начальник у неї – жінка 60-ти років, обвішана дітьми й онуками. Для неї Олена – як донька, от тільки рідні доньки в неї живуть приспівуючи, а на Олену вона вивантажила все. І Олена тягне.
Кілька місяців тому в житті Олени знову з’явився чоловік. Відповідальний, привабливий. 40 років, кілька років у розлученні, самостійний, щоправда, до доходів Олени йому далеченько. Галина Геннадіївна пораділа за старшу доньку, яка повеселішала й покращала, надавала їй повчань з приводу того, що якщо чоловік заважає роботі, ну її на біса роботу таку.
— І спочатку все начебто складалося добре, – каже мама Олени, – і з сестрою його дочка познайомила, і зі мною. Дитина в чоловіка є, син, 15 років, дружина поїхала з чоловіком за кордон, батьків у нього вже давно немає, є теж своя квартира і машина. Хоче дитинку, для Оленки – просто ідеальний варіант. І ставиться до неї добре, але справа знову стала. Про її роботу.
— Я сьогодні не можу, я в Нідерланди їду, – могла зателефонувати Олена чоловікові, – вибач, не скасувати, справа термінова, раптово виникла. Ні, якщо довірити комусь, то угода може зірватися.
І летить на роботу замість побачення. Або не летить у відпустку на кілька днів до теплого моря з чоловіком, бо начальниця везе онука на море, а хтось же має контролювати справи. Або у вихідний, прокинувшись поруч із коханим від телефонного дзвінка, зривається, пише записку і їде на роботу, пропадаючи там до вечора.
— Зранку скаче на роботу ні світ ні зоря, ввечері з роботи ближче до півночі приїжджає, – журиться мама, – хто витримає таке? Ну і почалися розмови з його боку, що так не можна, що треба шукати баланс, що всіх грошей не заробити, що головне зараз – це їхнє майбутнє. І Олена розумом це розуміє, але відповідальність тисне і вибирає вона роботу.
— Думаєш він довго буде на це дивитися? Озирнися: навколо повно молодих, красивих, розумних і самотніх, які готові будуть кинути все і забезпечувати чоловікові затишок, дарувати йому дітей. Ну поговори ти зі своєю начальницею, не можна ж так. У неї є сім’я, а ти без сім’ї залишишся. Рахунок є, квартира є, у будь-якому іншому місці тебе візьмуть із розпростертими обіймами, якщо що. Знизь темп, піди з цієї посади, делегуй повноваження. На тебе скинули все і ти скинь. Хоча б частину.
— Так, мамо, ти маєш рацію, – каже Олена, – ось зараз угода, а потім я перегляну своє ставлення до роботи. Так, так не можна.
— І тут же, коли я помітила, що дочка якось знітилася і зрозуміла, що в неї з чоловіком знову негаразди, вона мені заявляє: «Кар’єра виходить, а от чи вийде сім’я – невідомо. Якщо не може змиритися з моєю зайнятістю, то, значить, не так уже він мене й любить». Як воно? Він може і любить, але як будувати сім’ю з жінкою, у якої на першому місці кар’єра?
А справді, як?