Два роки тому я зустрів дівчину, звичайнісінька, замкнута, ні з ким не спілкувалася, однолітки чомусь її ненавиділи, а я закохався в неї по вуха, щодня до неї мчав після роботи, ми каталися машиною, гуляли, все було як у казці, ми почали зустрічатися вже за тиждень

Навіть не знаю з чого почати. Розповім небагато про себе, я хлопець, мені 22 роки, думаю цього достатньо.

Мені здається, у мене з’явився психологічний бар’єр, зараз я розповім все по порядку. Не зрозумійте мене не правильно, але до 20 років, я мав інтимний зв’язок тільки із заміжніми дівчатами, їх було у мене близько 10, зрозуміло, 90% розповідали про те, що заміжня вже після всього, та й я особливо не морочився на рахунок цього .

Було трохи соромно, звичайно, але чергова доза напоїв в барі заглушила всі почуття. Два роки тому я зустрів дівчину, звичайнісінька, замкнута, ні з ким не спілкувалася, однолітки чомусь її ненавиділи, а я закохався в неї по вуха.

Щодня до неї мчав після роботи, ми каталися машиною, гуляли, все було як у казці. Ми почали зустрічатися вже за тиждень.

Пізніше вона стала більш товариською, у неї з’явилися друзі, її родичі говорили, що я допоміг їй вибратися з цієї самотності та замкнутості. Все змінилося, коли у неї з’явилися друзі хлопці, ось тоді все і змінилося, я згадав тих заміжніх дам, з якими я проводив ночі безперервно, і мені не давало спокою думка, що раптом моя дівчина така ж.

Ось тоді я і втратив довіру до прекрасної статі. Ми сварилися чи не щодня, у мене були дикі ревнощі, я скасовував всяке її спілкування з хлопцями, навіть віртуальне.

Загалом, через це вона мене покинула, а разом з нею і пішла довіра до всіх дівчат взагалі. У мене вже ці думки в голові, довіри немає, прямо зовсім, скрізь бачу каверзу і що найстрашніше — знаходжу його, це нестерпно. Навіть не знаю що робити, просто хотів комусь