Одружена вийшла за розвідного, але розлучницею не була. Я познайомилася з ним, коли він перед розлученням жив уже окремо, винайняв квартиру у мого родича, коли пішов від дружини. Я ходила на цю квартиру, щоб забрати плату за оренду (мене попросили). Почали спілкуватися, покохали одне одного і через пів року зустрічей ми подали заяву на розпис, і стали жити у моїй квартирі.
Чоловік одразу мене попереджав, що дуже любить свою дочку і, наскільки можна, бере її на вихідні. Із дружиною у нього не склалося від початку, а після народження дитини у неї зіпсувався характер. Спочатку вона просто «розчинилася» у доньці і чоловікові не приділяла уваги, а потім почалися скандали. Все було для неї не так, щоби чоловік не зробив. Коли дружина почала його обговорювати у грубій формі між ріднею та спробувала зробити його підкаблучником, чоловік не витримав і подав на розлучення.
А в мене ще сім’ї не було, лише нетривалі романи. Щось не щастило мені, хоч я і досить симпатична, і з фігурою все нормально, і характер м’який. Чоловік мені каже, що зі мною тихо та затишно, після колишнього шлюбу він просто насолоджується спокоєм у домі. А його колишня дружина місця собі не знаходить, вона чекала, що чоловік страждатиме після розлучення і проситиметься назад, а він узяв і одружився зі мною. Цього вона не змогла стерпіти і тепер явно налаштовує свою дочку проти мене.
Чоловік після розлучення брав доньку (їй 8 років) і водив у кіно, у розважальний центр чи дитяче кафе, а до нашого розпису і на орендовану квартиру. Я бачила її в цей час, але особливо не спілкувалася. Навіщо мені потрібна чужа дівчинка? Але після нашого весілля чоловік став водити її до нас додому.
Перший раз я хвилювалася, напекла пиріжків з яблуками, вона відмовилася, сказавши: «Фу». Але я таки намагаюся налагодити з нею контакт, але вона мені каже: «Ти погана. Ти мого тата відібрала у нас». Пояснюю, що це не так, але вона сидить надувшись. Ця розмова була без чоловіка, а коли я йому розповіла, він відповів, що мені треба знайти з нею контакт, адже вона його дочка.
Наступні зустрічі взагалі виводили мене з себе, хоч я й стримувалася. Випадково поклала дівчинці руку на плече, вона відсунулася, пощулившись гидливо і сказала, що вона про мене думає в грубій формі. Це коли батька поруч немає, а за нього вона мене ігнорує і щось погане про мене шепоче чоловікові на вухо, а чоловік хмуриться.
Це якраз час пандемії був, нікуди не сходити, ось удома й сиділи. Мене прямо вивертало, як починалася субота. Таке враження, що колишня дружина спеціально відправляє цю нестерпну дитину до нас, щоб вона руйнувала все зсередини. Щоправда, ночувати у нас не залишається, чоловік її бере чи у суботу, чи у неділю.
Зараз почалася школа, що мене тішить, у неї якийсь гурток по суботах. Бачити її не можу, в принципі, як вона мене. З чоловіком уже почали майже лаятись через його доньку. Він її захищає, а я прошу чоловіка не водити її до нас, вона ж мене ненавидить, вона погано вихована, її так мати налаштовує. А чоловік каже, що просто у мене немає досвіду спілкування з дітьми, тож ми з його донькою не сходимося. Боюся, що все йде до того, що ми розлучимося, план колишньої дружини починає працювати. Ще впевнена, що через доньку він тоді повернеться до колишньої дружини. Але я не хочу руйнувати сім’ю. Що можна зробити в цьому випадку?
