В одному кабінеті працює 5 осіб та одна жінка, яка чекає дитину, нехай буде здорова, і вона, і дитина, щоправда, без сарказму. Але майбутня матуся вже всіх дістала.
Перше, не користуйтеся духами, ну добре, її нудить, приймаємо. Друге – приберіть кавоварку і не пийте каву в кабінеті, її нудить, їжте в коридорі.
Вона постійно хоче спати і не встигає робити свій обсяг роботи, але й віддавати її не хоче, тому що менше зарплатні отримає. По можливості ми допомагаємо, але зараз всім тяжко, тому ми свою роботу не завжди встигаємо робити, і залишаємось після роботи чи беремо роботу додому.
На що вона ображається і просить взяти її частину роботи, а коли їй відмовляєш, каже: «Я ж чекаю дитину, мені не можна відмовляти». А те, що я сидітиму до години чи другої ночі її не цікавить.
А коли я їй сказала, що о 23:00 я її бачила онлайн у соц. мережах і вона могла взяти роботу додому і доробити, вона образилася. Сказала, що вдома вона відпочиває. Добре виходить – на роботі не працює, вдома відпочиває.
Але їсти треба в коридорі чи їсти ті продукти, які їй не пахнуть. Я все розумію, але комфорт їй забезпечувати має чоловік, а не колеги. Причому ми не їмо сильно ароматні продукти, але огірки, м’ясо, каша не так сильно і пахнуть.
До нас з іншого відділу дівчина принесла звіти і вона користується духами, так наша королева пів дня стогнала, що ми повинні самі бігати за звітами, бо приходять надушені, а тут вона в такому положенні.
Ось це реально розлютило. Ми їй відповіли, що ніхто не повинен їй, м’яко стелити, і ми з розумінням ставимося і не користуємося духами, але з іншого кабінету ніхто не повинен дізнаватися, чи на що її нудить. Образилася.
Є велике бажання завтра взяти улюблені парфуми на роботу та скористатися ними по-повній. Просто дуже дратує те, що вона поводиться ніби їй всі винні. Вона і її дитина це все її справи, а ми тут до чого.
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…